Скласти словесний портрет івана підкови

Ходив у чорній беретці . хромові чоботи ."був таким сильним, що не лише ламав підкови, а й таляри, а коли увіткнув таляр у дерев'яну стіну, то його треба було вирубувати. узявши за заднє колесо, він зупинив повіз, запряжений шестериком коней. дишель ламав об коліно. узявши зубами бочівку меду, перекинув її через голову. узявши в руки волячий ріг, пробив ним ворота"

ответ:

у творі розповідається про єдиного сина половецького хана. батько дуже любив його, але сталося так, що він ще малим хлопчиком попав у полон. бранця до києва. та князю припав він до душі, тому йому непогано жилося: «оточив його почотом і розкошами догідно — і жилось тому хлоп'яті і безпечно, і вигідно». минали роки, «став рідний степ він забувати, край чужий, чужі звичаї як за рідні уважати». позбавлений волі та рідного дому, він не знав пісень свого краю, забув мамині колискові. мабуть, так і прожив би він ще багато років, якби не одна подія. дуже тужив за сином батько і відправив на його пошуки гудця – половецького співця-пророка. той розшукав юнака. та хлопець був неуважним до пісень рідного краю, німим та байдужим до ніжних колискових, які йому співала рідна мати, не слухав переконань гудця, був впертим. замість спогадів про дім – пустота залягла в його серці. тільки євшан-зілля – звичайний степовий запашний полин, яке у народі є символом пам’яті про рідну землю, оберегом від злих сил, зуміло наповнити душу ханського сина , які докорінно змінили його. хлопець згадав «батенька нещасного», «рідний степ». він, який виріс у неволі та змирився з таким життям, наповнився прагненням до свободи: «воля, воленька кохана! рідні шатра, рідні ». юнак замість звичного та спокійного буття вибирає шлях до рідного дому, повний небезпек та невідомості: «краще в ріднім краї милім полягти кістьми, сконати, ніж в землі чужій…в славі й шані пробувати! ».

Аналіз щось підбери собі "цвіте терен, цвіте терен"-одна з найпопулярніших пісень про кохання ( також відомий варіант "терен цвіте,терен цвіте"). провідний мотив пісні й не розділене кохання, адже миий поїхав "іншої шукати." пісня починається з художнього паралелізму, у якому терен символізує життєві труднощі, перешкоди, котрі треба подолати. а потім лірична героїня розповідає про свої переживання: "хто в любові не знається,/той горя не знає."промовистим є й образ цвіту, що опадає. увесь текст пісні пересипаний пестливими словами : молоденька, вечероньки, кріселечко, миленький. вони розчулюють слухача (виконавця), викликають співчуття до нещасної дівчини. драматизм ситуації підсилює антитеза: "і ще очі не дрімали,/а вже сходить сонце."