Твір на тему захар беркут патріот руської землі

Захар беркут був дуже сміливою і чесною людиною. він робив все задля того ,щоб його село-тухля- не захватили татари.коли він виборював в татарів тухлю , захар дуже сміливо й розумно вирішував що робити далі. йому не було байдуже переможемо ми чи ні . він знав , що він є переможець і буде захищати свою рідну землю до останнього.   отже, захар беркут - справжній патріот рідної землі.

Світ врятує лише внутрішня краса, духовна. зовнішність – надбання тимчасове і швидкоплинне, схоже на фантик від цукерки: кольори і яскраві картинки стираються прожитими роками, і залишається тільки наповнення. воно може бути гірким і огидним, або солодким і прекрасним.люди з чистою і доброю душею сяють зсередини, зігріваючи навколишній світ, намагаючись зробити його кращим. вони доносять сміття до бачків, саджають дерева і фарбують сусідські паркани веселими кольорами. внутрішні монстри змушують кидати недоїдене яблуко просто посеред вулиці, руйнувати пам’ятники і ображати інших.людина з прекрасною душею понад усе прагне наповнити світ гармонією і добром. вона змушує інших брати в руки граблі, і йти на суботник, захищати бездомних тварин, чи бабусі з важкими торбами. власним прикладом вона демонструє, як зробити когось трохи щасливішим, як очистити землю від зла і скверни.краса не потребує кілограму пудри чи губної , бо найчастіше під тональним кремом ховаються монстри. невдоволені, роздратовані, злі на оточуючих і самих себе, вони штовхають на злочини, змушують розв’язувати війни. бажають знищити життя, заповнити планету хаосом і болем. шукають втіхи у гидких вчинках, і не можуть знайти.потрібно шукати красу у буденних речах, теплих поглядах і маленьких подвигах, зроблених не на показ, а просто так. занурюватися у мистецтво і книжки, бо в них заховані найцінніші перли буття. розвивати і плекати душу, наповнювати серце добром і любов’ю. і коли всі люди на планеті розквітнуть щастям, перестануть заздрити і ховати ненависть у найтемніших куточках душі, земля стане раєм.а поки мільйони шукають свою уявну долю, руйнуючи все на своєму шляху, одиниці збирають уламки і власною душевною красою склеюють їх докупи, рятуючи світ від зла і загибелі.

Дівчинка гортала малюнки лицарських романів. її приваблювати не переможці лицарських поєдинків, котрі «промовляли люто “здайся! ”», а переможені. нехай вони і «розпростерті», до землі прибиті списом, але з уст зривається горда відповідь: «убий, не ! » маленька дівчинка леся вже тоді, в пору свого дитинства, поважала силу духу, справедливість. вона поважана тих, хто навіть під загрозою смерті не хотів здаватися. можливо саме в них вона вчилася великої мужності. ця мужність знадобилася їй у житті, боротися з власною недугою та життєвими . в іншому вірші «як дитиною, бувало» маленька мрійниця леся виступає мужньою і гордою дівчинкою. гулі від падіння не викликати сліз. вона тихо вставата і ніколи не скаржилася на біль від забиття: «що болить? » — мене питали. але я не признавалась — я була малою горда, — щоб не плакать, я сміялась.