Как составить анкету характеристику главного героя

Напиши первое как он внешние выглядит

Ячую чудове українське імя катерина, в моїй уяві одразу ж постає овіяний сумом і смутком образ головної героїні однойменної поеми т. г шевченка. з дитиною на руках, у латаній світині, «на плечах торбина, а в руках ціпок», ціпок, яким вона захищала свого сина і себе від злих людей, злих собак, злої долі. та хіба ж міг захистити її цей ціпок гнану всіма одиноку і нещасну жінку від жорстокого життя? звичайно ж, ні в якому разі, тому й фінал поеми трагічний, але все ж таки закономірний    катерина втопилася, залишивши сила на волю долі.   великий кобзар українського народу т. шевченко був справжнім оборонцем простої жінки. його поетичне слово стало надійним захистом катерини, оксани, сліпої, ганни, та багатьох інших героїнь його творів. катериною звали і старшу сестру поета. може саме тому через сестру, яка потребувала братерської підтримки, т. шевченко і сприймав усіх українських жінок. захищаючи її, глибоко співчуваючи жіночій долі, він відтворює образ катерини і радить «шануватися, щоб не довелося москаля шукати», прагнучи застерегти її від необачного вчинку. та героїня поеми «як знало серденько…», щиро закохується саме у москаля. природні і глибокі негоди у житті цієї жінки, але вона впевнена, що «милого як співати, любо й потужити». далі перед нами розгортається трагічне і жорстоке життя молодої жінки-покритки. спочатку катерина ще сподівається на повернення свого коханого, але потім розуміє усю марність своїх сподівань. катерина гірко плаче над своєю долею, а після того, як народжується син, її життя стає зовсім нестерпним. її зневажають, від неї усі відвертаються.  ми бачимо, що т. шевченко жорстоке ставлення оточуючих до обманутої дівчини: катерина вирішує піти з дому та відправитися на пошуки батька свого сина. дуже тяжко їй розставатися з з рідним селом, з батьківською домівкою. очі залиті гіркими сльозами, катерина нічого не бачить: «тільки сина пригортає, цілує та плаче». та саме заради цього катерина вирішує жити далі, саме заради сина вона готова на жорстокі поневіряння під час пошуку свого коханого. знайти дитині батька, дати їй долю – ось головна і єдина мета, що залишилася у житті катерини. і ось іде катерина у личаках, в одній світині, і лихо її важке, а полем свище завірюха. іде вона, ледве шкандибає… катерині було тяжко і соромно, їй доводилося часто чути глузування та прокльони, щоб не вмерти з голоду, вона була змушена просити милостиню, та перебороти сором їй є любов до своєї дитини і бажання якось влаштувати долю івася. врешті-решт катерина зустрічається з офіцером, батьком свого сина. вона прагне викликати у свого колишнього коханого співчуття якщо не до себе, то хоча б до власного сина. та це ні до чого не , і катерина зі своїм сином була зречень на поневіряння до кінця свого життя. мабуть тому вона і зважилася на крайній крок, залишивши сина напризволяще. досить важко представити собі подальшу долю івася. але в ті часи шлях у таких дітей, якщо вони виживали, був один єдиний – стати поводарем у сліпих мандрівників і усе життя задовольнятися тим, що дадуть їм інші люди. не скажеш, що таке життя буде щасливим, але все ж таки буде життя, на що я особисто сподіваюся, адже івася мені дуже шкода    

Тарас шевченко написав поезію  «садок вишневий коло хати…», у 1847 році знаходячись під слідством в камері-одиночці петропавловської фортеці. в ті сумні дні самотності та очікування вироку, він загадував мальовничі картині рідної україни. також її чудову природу, мирних, працьовитих, доброзичливих мешканців. поет не знав, чи побачить він ще землю свого дитинства.   у фортеці, в травні, можливо під враженням від прогулянок на тюремному подвір’ї, поет створив один з найбільш сонячних, життєрадісних своїх віршів – «садок вишневий коло хати». він увійшов до поетичного циклу «в казематі».   тема:   показ гармонії краси української природи і щасливого родинного життя працьовитих селян. ідея:   уславлення людини праці, чарівності природи рідного краю. основна думка:   мрія т. шевченка про щасливе життя українського народу, щоб праця для нього була насолодою, задоволенням, а не гнобленням, приниженням, тиранією. жанр:   пейзажна лірика; цей вірш написаний у фольклорному стилі, тому не дивно, що став народною піснею, покладений на музику я. степовим. сюжет:   вірш містить опис мальовничої краси весняного надвечір’я на україні. тихі сутінки віддзеркалюють гармонію почуттів, спокійну радість буття простої селянської родини. певне місце у творі займає зображення гармонії материнства, у поетичних рядках автор змальовує жінку, радість її материнських обов’язків: вона вечерю зготувала, доньку навчала, дітей спати повкладала. і все це овіяне спокоєм і гармонією з природою.   вірш - світовий шедевр пейзажної лірики. у поезії перед нами, наче наочно, постає вечір в українському селі. поет змальовує ідилічну картину простої, небагатої, але щасливої селянської родини за вечерею. поет зображує її з такою зворушливістю та майстерністю, що зорові та слухові образи стають майже живими для читача: «хрущі над вишнями гудуть…».   любов до рідного краю та туга за ним поетові показати велику гармонію рідної землі, красу та поетичність життя простих, роботящих людей.   про цей вірш т. шевченка літературознавцями написано багато досліджень. надзвичайно простий, без особливих художніх засобів, він просто чарує своєю поетичністю. вражає те, що написаний він за похмурими тюремними ґратами.   якою ж сильною була туга поета за рідною україною, яка багата уява, щоб створити такий вірш!     чи є ще щось краще, ніж квітучий сад, мирна хліборобська праця, дружна родина, спів соловейка? про це мріяв усе життя й сам шевченко, хоч його мріям не судилося здійснитися.     вірш став "візитною карткою" україни — квітучої, мирної, співучої та доброї.