Віршовий розмір та художні засоби сонета "сікстинська мадонна" і. франка.

Вiршований розмiр - двоскладовий хорей, бо наголошений перший склад

у думах найчастіше оспівуються визначні події нашої історії і висловлюється захоплення народу видатними історичними діячами.

я прочитав багато народних дум, але найбільше мені ті, в яких прославлено воїнів-козаків, захисників своєї вітчизни. це думи про козака голоту, а також самійла кішку. мене захоплює весела вдача та сміливість козака голоти, який не боїться гуляти полем килійським поблизу татарського міста килій та перемагає у битві татарина.

мені дуже подобається самійло кішка. цей розумний і хоробрий козак має справжні риси воєначальника. він наперед передбачає вчинки ворогів. і завдяки цьому ним організовано повстання на галері та набіг козаків на турків-яничар у козлові.

мені хотілося б, щоб для цих героїв здійснилися останні слова самійла кішки:

слава не умре, не поляже!

буде слава славна

поміж козаками,

поміж друзями,

поміж рицарями,

поміж добрими

Український фольклор налічує досить багато дум. усі вони по-своєму особливі і дуже цікаві. але серед них є одна, яка мені подобається найбільше. головними героями дум в основному виступають мужні, сміливі чоловіки, оборонці рідної землі, жінки зустрічаються дуже рідко. мене найбільше приваблює образ марусі богуславки з однойменної думи. ми бачимо перед собою молоду дівчину, полонену турецьким паном. у подібній ситуації багато б жінок не витримали, але не вона. маруся вижила, пристосувавшись до свого становища. можна сказати, що вона зрадила своїй країні, ставши дружиною турецького пана. але це не так. у житті їй випала складна доля, і смілива дівчина вирішила прийняти її такою, як вона є. якби вона так не зробила, то, може, і не змогла б урятувати невільників. прийнявши життя в полоні, вона розуміє, що назад немає дороги, що в україну вона більше не повернеться: та нехай мене, дівки-бранки, марусі, попівни богуславки, з неволі не викупає, бо вже я потурчилась, побусурменилась для розкоші турецької, для лакомства нещасного! ми не знаємо, що сталося з нею після втечі невільників. можливо, пан її за це жорстоко покарав. але вона, незважаючи на це, врятувала полонених: вислухай, боже, у просьбах щирих, у нещасних молитвах нас, бідних невольників! проста українська дівчина маруся, забувши про себе, героїчно визволила невільників з турецького полону. тим самим вона заслужила собі вічну пам’ять і вдячність україни.