Іть написати розповідь про те як малий тарасик ходив залізні стовпи шукати. або тарасові залізні стовпина півтора альбомного аркуша іть терміново!

Зшевченкового дитинства особливо запам’ятовується історія розвідування залізних стовпів, на яких тримається небо. про ті залізні стовпи, мабуть, усі чули. але наважився шукати їх тільки малий тарас. чумаки, які відвезли хлопця назад додому, поставилися до його пошуків добре. але чи могли вони подумати, що все життя він шукатиме стовпи, на яких тримається небо на нашій грішній землі? він ті стовпи відкриє і покаже, що на них тримається людина і людський світ. він поставить їх в основу нової української літератури. духовну основу. він оспівував любов і красу, добро і правду, щоб ми зробили те своєю вічною піснею. якою великою очисною силою мала пройти в народі його пісня, щоб у нелюдських умовах рятувати людину: «умийтеся, образ божий багном не скверніте! ». і ніхто не допитувався: «хто він такий, щоб учити  подойдет?

Воспоминания    белое небо     крутится надо мною.     земля серая     тарахтит у меня под ногами.     слева деревья. справа     озеро очередное     с каменными берегами,     с деревянными берегами.     я вытаскиваю, выдергиваю     ноги из болота,     и солнышко освещает меня     маленькими лучами.1     полевой сезон     пятьдесят восьмого года.     я к белому морю     медленно пробираюсь.     реки текут на север.     бредут — по пояс — по рекам.     белая ночь над нами     легонько брезжит.     я ищу. я делаю из себя     человека.     и вот мы находим,     выходим на побережье.     голубоватый ветер     до нас уже долетает.     земля переходит в воду     с коротким плеском.     я поднимаю руки     и голову поднимаю,     и море ко мне приходит     цветом своим белесым.     кого мы помним,     кого мы сейчас забываем,     чего мы сто'им,     чего мы еще не сто'им;     вот мы стоим у моря,     и облака проплывают,     и наши следы     затягиваются водою.

Багато прикладів використання фантастики, як помічника автора в художній виразності, провідника його думки, знає світова література. наприклад такі твори, як «ніс» гоголя, «портрет доріана грея» оскара уальда, «історія одного міста» салтикова-щедрина. цей напрям в українській літературі започаткував г.ф.квітка-основ’яненко в повісті «конотопська відьма».і насправді  фантастичні, дивні події відбуваються в чудовому містечку конотопі.то конотопський сотник пан забрьоха наче птах літає під небесами, то не хоче тонути в річці явдоха зубиха, хоч на неї навісили двадцять пудів, то хорунжівна олена підступно змінює своє рішення, то кудись поділися вікна та двері в хаті, не пускаючи до вінчання микиту уласовича. ось до чого відьмовське чаклування! але не жахається, не сумує читач, упізнавши про такі страшні події, які були викликані потойбічними силами, бо інтонація і мова письменника залишаються глузливими і насмішкуватими. приходять на розум слова микити уласовича про писаря пістряка: «..нехай, — каже, — чи не проспиться, бо він часто химери гонить…»