Составить продолжение пригод алі у країні недоладії

Поспішила аля до свого сусіда сашка. довго розповідала йому про свою пригоду, пояснювала чому треба доробляти справи. та хлопчик не повірив жодному слову дівчинки. тільки глузливо усміхався. день добігав до кінця. добре, що сьогодні не задавали завдання по і. адже була контрольна робота і сашкові знову повезло списати у марічки. сусідка по парті – дівчинка добра, вона не могла не . її порада виконувати самому і, вже вкотре не вплинула на хлопця. на наступний день після школи кинув сашко портфель і гайда у двір кататися на санчатах. короткий зимовий день наближався до завершення. сашко сидів за столом. на столі лежав розкритий підручник з , зошит та ручка. три і із книжки дивилися на хлопчика, а він замріяно дивився у вікно. і тут раптом побачив маленького карлика. той видався йому знайомим. ну звичайно, він був точнісіньким із розповіді алі. недочеревик люб’язно усміхався, стукав у кватирку, просив щоб хлопчик впустив його у середину, радісно потирав руки і аж підскакував від задоволення. сашко миттєво взявся читати умову і. із кожним вирішеним завданням лице карлика все смутнішало, воно ставало дедалі злим та роздратованим. невже соту справу завершить сашко? адже карлик так довго чекав на майбутнього недоладянина, рахував його невиконані справи. коли всі і були розв’язані, розчарований недочеревик надягнув свій величезний зелений черевик і за мить зник за вікном. тепер сашко завжди виконуватиме завдання.

Материну пісню колискову вогняними крилами озброїв, Вогняними крилами живими, щоб зорю летіла зустрічати (Рил.). 2. Та пітьма не так уже мучила Соломію, проте вогкий холод проймав її наскрізь. 3. Теплий туман слався по полю і наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (3 те. М. Коцюбинського). 4. Міцне коріння у родючім полі Ніхто не вирве, як би не хотів (Ющ.). 5. То ж сіль землі, то ж сила молода Ішла на смерть, на згубу неминучу (Л. Укр.). 6. Я не знаю, як би склалася моя доля, коли б біля неї не стояла, мов благання, моя зажурена мати (Стельм.). 7. Проте час не ждав, листя що далі, то, більше опадало (Міщ.). 8. Якби здоров'я, то ще й пожити можна (Гуц.). 9. Земля прекрасна, тому що на ній живуть дзвінкоголосі малюки (Бедз.).

 

Твір «зима-чарівниця» настає зима, і світ навколо змінюється. морозним подихом вона зачаровує природу. усе навколо завмирає. голі дерева мерзнуть на холодному вітру. тоді зима-чарівниця посилає дарує чудові білі одежі з снігового хутра, в яких їм тепло та затишно чекати на тепло. вона також встелює промерзлу землю пухнастою білою сніговою ковдрою, що блищить діамантами у променях яскравого сонця. річки, озера та моря зима сковує товстою льодовою кригою, щоб вони змогли відпочити до весни. і поки природа спить, зима співає їй колискові протяжними голосами завірюхи. пам’ятає зима й про людей. їм вона дарує прекрасні візерунки на вікнах, щоб милувалися її майстерністю. вона охороняє поля на сади, ховаючи їх під снігом від промерзання. навесні той сніг розтане та напоїть землю для того, щоб вона щедро родила наступного літа. зима прикрашає міста й села, посипаючи їх снігом, чіпляючи бурульки під стріхи будинків. зима дарує нам чудові свята – новий рік та різдво, з пахучими красунями-ялинками та миготінням різнокольорових ліхтариків у вікні кожної квартири, святковими застіллями та подарунками. для дітей зима-чарівниця влаштовує веселі забави та ігри, катання на санках, лижах, ковзанках. зима зачаровує своєю красою. коли вночі спостерігаєш, як великі сніжинки дружньо з неба та кружляють у світі ліхтарів, душа співає від радості. коли бачиш парки та ліси, засипані білим снігом, коли можеш пішки прогулятися по поверхні ріки, розумієш, що таке здатна зробити лише справжня чарівниця.