Характеристика до героя толі з твору "федько-халамидник" 1.толя син-хозяїна 2.порет толі 3.риси характеру і поведінку героя: 1)телдітний (виписати цитату) 2)боязливий(цитата) 3)самоповажний(цитату) 4)брехлиий(цитату) 5)підступний(цитату) 6)лякливий і шкідливий.

  толя — син хазяїна того будинку, де жила федькова родина, був дитиною ніжною, смирною, соромливою. на вулицю виходив завжди чистеньким, посміхаючись своїми невинними синіми очима.

толина мати мало не непритомніла, бачачи, що її син водиться з федьком. толя завжди починав плакати і говорити, що в усьому винен федько.

федько врятував толю, допомігши йому з крижини вибратися на берег. а потім, бачачи переляканого толю, може, вперше збрехав, взявши на себе вину. толя ж тулився до матері, яка милувала його і жаліла. він сказав, що федько штовхнув його на кригу. через толю покарали безвинного федька, через толю федько застудився і помер. а толя ще у бідної федькової матері виманив чижика.

мені подобається федько своєю правдивістю, відвертістю, готовністю стати на у скрутну хвилину. шкода, що він помер. а байдужий до чужого горя, безсердечний і брехливий толя живе.

Патріотизм — це найперша ознака цивілізованої людини, якість, яка відрізняє людину від раба.насправді складно осмислювати такі абстрактні поняття як любов, чесність, відданість, патріотизм. бо незважаючи на те, що кожен з нас більш-менш розуміє їх значення, та все одно вкладає в них щось своє. це не річ, яку можна побачити чи . це щось невидиме, проте реально існуюче, те, що наповнює наше життя смислом, тим самим роблячи нас людьми.патріотизм у найзагальнішому розуміння – це любов до батьківщини. для кожної людини в світі її рідний край – найдорожчий та наймиліший серцю. це той клаптик землі, що привітав її з життям, де минули дитячі роки, де живуть найближчі люди. такі почуття зрозумілі, вони природні. далі вони поширюються на цілу країну, в якій людина живе, на людей, що говорять однією мовою та створюють спільну культуру. бо це все робить людей близькими одна до одної, об’єднує. у широкому розумінні країна – це велика родина, де всі живуть спільними радощами та проблемами. тому ми відчуваємо свою причетність та відповідальність за все, що коїться у державі, тому нам не байдуже, як до нашої батьківщини ставляться у світі. а патріотизм для мене – це не лише почуття, це дії, спрямовані на те, щоб рідній країні та нашому народові було добре жити. патріотизм виявляється у тому, що те, що робить людина, приносить благо її батьківщині. це й розумні політики, і талановиті вчені, і видатні митці та спортсмени, а також кожен з нас. ми вчимося, працюємо, будуємо, винаходимо, творимо, прикрашаємо, перемагаємо. досягаючи успіху в життя, ми тим самим створюємо успіх цілої країни. оце й є патріотизм. володимир великий, тарас шевченко, сергій корольов, василь стус, ганна безсонова, яна кличко – кожен із них по-своєму виявив свої патріотичні почуття до нашої країни. і таких дуже багато!

історія україни налічує багато трагічних сторінок, але одним з найбільших нещасть українського народу було знищення гетьманщини і поневолення вільних селян. частіше усього кріпосниками ставали підпанки, яким російське самодержство роздавало родючі землі малоросії, та польські пани – давні вороги українців. саме так і у селі піски, про життя якого розповідається у романі панаса мирного «хіба ревуть воли, як ясла повні? », з’являється пан польський – вояка, який терся біля вельмож, дослужився до генерала і отримав це село «за вірну службу».тільки-но прибувши у село, яке подарувала йому імператриця катерина, генерал одразу відчув опір вільних селян і зрозумів, що вони ніколи не вставлять свою шию у ярмо добровільно. пан польський одразу зрозумів, що для того, щоб «воли» самі виконували волю господаря і слухняно простягали свої шиї під ярмо, їх треба добре призвичаїти. тому вже на другий день у село прийшли «москалі», які гвинтівок швиденько непокірним «роти заціпили».за короткий час кріпосники настільки міцно запрягли у ярмо «волів», що могли щодня насолоджуватися і тішитися своїм життям. селяни перебували на панщині по п’ять днів на тиждень, а до того ще й зносили на панський двір «курей, гусей і яйця». тому було чого бенкетувати панам, було чого у п’яному угарі ладити своїх «мазеп». а генеральша і зовсім не спілкувалася зі своїми кріпаками, які були її єдиними годувальниками, і всі розпорядження передавала через прикажчиків. мозок цієї жорстокої жінки працював лише для того, щоб вигадувати страшні, принизливі покарання своїм дворовим. відігрівалося спустошене серце генеральші тільки біля дітей і онуків.замість до того, щоб поважати селян-годувальників, усю свою любов генеральша віддала котам. а от тим, хто стелив котам постіль, вичісував їх, доводилося дуже гірко. саме з наказу генеральші люто закатували дівчину уляну, та й мокрині прилюдно довелося з мертвим кошеням на шиї увесь день мазати панські кухні тільки через те, що вона ненароком придушила це кошеня.зовсім зубожіло село, коли у ньому осів пан польський. при ньому кріпаки були вимушені працювати увесь тиждень на панщині, а обробляти власні клаптики землі у них майже не залишалося часу. але, на відміну від генеральші, він любив спілкуватися з кріпаками, бо ще підлітком скуб за чуба своїх ровесників-односельців, ще юнаком цінував красу молодих кріпачок. та як би там не було, але пани-кріпосники були не добрими хазяївами, а залишалися хижими експлуататорами чужої праці. вони не про свої села, про свою землю і про людей, які на працювали на цій землі. з кожним роком родюча земля все більше виснажувалася, з кожним роком падали врожаї, село морально розкладалося і убожіло. злодійство, пияцтво були звичайними явищами серед кріпаків. як той чад, неволя дурманила голови працьовитим, добрим та щирим людям.