Присливья з оповидання скарб надо !

вадим пояснив причину свого куріння тим,що ця звичка з`явилась в нього не від хорошого життя,адже відчуває себе сиротою при живих батьках. і відсутність моральної підтримки,він компенсує палінням.

“коли йшла додому, вирішила завернути на вулицю, по якій проходив вадим. він сидів на пеньку під акацією і курив цигарку. вона дуже здивувалась цьому, адже хлопець її мрії курити не повинен, бо і тато не курить, і наречений тітки. хлопець розповів, що він смалить, бо в нього тяжке життя. батько його кинув і лише висилає гроші. мати теж давно не з’являлась. він жив з бабусею, яка жалілася на життя та розповідала хлопцю про те, що у них проклятий рід. ніби грошей вистачає, а от щастя зовсім нема.

хлопець сказав, що у дівчини гарне намисто, і попросив не розповідати його історію. вадим давно зник, а софійка все думала над тим, що хлопець, який їй подобається, довірив їй таку таємницю”.

у повісті «сіроманець» миколи вінграновського дядько чепіжний виступає негативним персонажем.

  він старшого віку, житель села, працює у колгоспі. та часто ухиляється від роботи. «поробиш ці дні і за мене, — сказав чепіжний жінці. — я довго не буду. туди і назад». він бездушний, погано відноситься до тварин : «кінь крутився під ним, харапудився, але василь бив його прикладом рушниці по заду, і кінь віз його далі». брехливий, всі збитки спирав на вовка. не один раз вночі крав «у полі солому на мотоциклі». повбивав вовчиху і вовченят, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив”, ями копає по лісосмугах на звірів. любить говорити неправду, навіть сторожиха баба маня дала зауваження перед кореспондентами: «і тобі не стидно отаке городити». користолюбний, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив», шукає від всього зиск, не вміє пробачати : «а збитки за козу? я своє дарувати «за так» не звик! ».   а ще він злий і затаїв зло на вовка, постійно переслідує його, хоч сіроманець вже старий і незрячий та не причиняє зла людям. вовк відчував небезпеку від дядька, тому й «загнав чепіжного по шию в озеро і сам сів на березі».   у   словах чепіжного багато ненависті, люті та неправди: " жри мене", "я сам би перегриз йому горло", "зуби не зуби, а метрові кілки затесані, язичище горить, як черінь, і пахне від нього кров'ю, почав підкрадатися до наших посівів, толочив, припустімо, ячмені й пшеницю".

        мені не подобається дядько чепіжний, бо він поганий, злий та жорстокий, не любить тварин, говорить неправду.