Міні твір на тему: "приказки та прислів'я наші мудрі вчителі"

Приказки и прислiв'я виникли луже давно.приказками нашi предки пояснювали такi природнi явища : грiм,блискавка,дощ чи засуху .також у приказках нашi прадiди передавали знання наступним поколiнням .прислiв'я та приказам це перша умна творчiсть

Богдан лепкий ще з дитинства полюбив казки. у нього була нянька, яка знала безліч цікавих казок, усі вони запали в душу хлопця. ставши письменником, лепкий написав багато казок, навіть свою біографію він назвав «казка мойого життя». перша світова війна. холод, голод, непорозуміння. війна застала родину лепких у яремчі, під час відпочинку. готель, де вони жили, злетів у повітря. письменник бачив спустошені села, голодних людей під час війни, тому й вирішив розповісти про це у своєму творі. він хоче, щоб люди вирощували хліб, а не засівали землю й злобою. для оповіді лепкий обрав форму казки тому, що такі твори мають повчальний характер. у них завжди зрозуміло, що добре, а що погане, торжествує правда і справедливість, а негідники зазнають справедливого покарання. саме в казковому творі людина може побачити себе ніби збоку, чужими очима. маленька мишка живе в заможного господаря. зустрівшись зі своїми сестрами з міста, мишка дізнається про голодне життя їх та людей. господар, зважаючи на голодний воєнний час, наживається, збагачується, а гроші складає в ящик під ліжко. він каже, що й «війна на щось придасться», байдуже ставиться до жінки-жебрачки, якій не хоче подати милостиню. війна для господаря — щасливий час, коли він може збагатитися. «бог знає, коли буде друга війна»,— каже він жінці. ці слова господаря вразили мене! хіба може розумово здорова людина радіти війні, синоніми якій — слова «смерть» і «горе»? ! тисячі жінок і дітей у місті слізьми вмиваються, з голоду пухнуть, а господар коптить сало й м'ясо та продає таким самим, як він. грошей у нього дуже багато: ящик, у якому колись були гранати, уже майже заповнений грішми. виникає питання, чому здоровий чоловік не на війні? мабуть, хитрістю вдалося викрутитися. цей чоловік страшніший ще й тому, що не поважає навіть своєї дружини. ніколи лагідно не заговорить до неї. він гроші їй не дає, а тиче під ніс. мишка вирішує завдати шкоди господарю за його жорстокість, брехню, жагу до збагачення. вона довго гризла ящик з грошима, а потрапивши до нього, перетрощила геть усе. після чого мишка залишає хату господаря назавжди. «хіба ж папір важніший від » — мені здається, що в цих словах мишки втілено основну думку казки. мишка відмовилася жити в хаті своїх господарів, бо там панували скупість, ненажерливість, безсердечність. здорові, сильні люди забули про честь, взаєморозуміння, милосердя. а мишка добре розуміє, що від зла ще ніколи й ніде добро не вродило. вона піклувалася про своїх дітей і боялася, щоб «не навчилися брехати, як люди, тому й покинула хату, краще вже жити надворі». мишка всі події пропускала через своє серце, їй шкода голодних городянок, ненагодованого немовляти. вона вміє розрізняти справжні й несправжні цінності, справедлива, добра, чуйна, здатна до співпереживання, зневажливо стравиться до жадібності, брехні, підступності. казка «мишка» має підзаголовок: для малих і великих. думаю, недаремно. письменник мав на увазі не малих і великих дітей, а дітей і дорослих. і ті, й інші повинні вчитися жити по-людськи, розділяти справжні й несправжні цінності. за фантастичними, казковими подіями криються великі істини: не треба бути скупим, не можна збудувати свого щастя на лихолітті, на чужому       горі та зубожінні. цей твір — пересторога людям: вчіться мирно вирішувати проблеми.

у творі емми андієвської «казка про яян» розповідається про несподівану надзвичайну пригоду хлопчика-пастушка, який одного разу, займаючись випасом ї худоби, впав у провалля, погнавшись за козою. головна ж пригода почалася с того моменту, коли він, прийшовши до тями, побачив, що опинився на великій площі якогось невідомого йому міста. пастушок був дуже здивований, але ні на хвилину не розгубився. перше, що він хотів зробити, так це розпитати у жителів міста, куди ж він потрапив. та на його запитання ніхто не відповідав, бо кожен городянин буз зайнятий будуванням своєї, досить дивної, вежі. незрозумілі вежі постійно руйнувалися, а їх володарі знов і знов починали їх відбудовувати.

 

хлопчик був добрий, чуйний та чемний, він з усією повагою звертався із своїми запитаннями до мешканців міста, але, незважаючи на це, ніхто йому не відповідав. відповів йому лише один дідусь, який розповів хлопцю, що в цьому місті мешкають яяни, які визнають тільки своє особисте «я», нікого не бачать коло себе і не чують інших. хлопець був дуже цим здивований, бо бачив таке вперше у своєму житті. він виріс серед справжніх добрих людей і тому його перш за все вчили поважати інших людей, а своє особисте «я» ставити на останнє місце.

 

новий знайомець пастушка почув запитання хлопця лише тому, що і сам був чужинцем. старий теж давно бажав вибратися з цього невеселого міста, та його здолали немощі і хвороби, які не дозволяли зробити це самостійно. а жоден з яян йому не помічник, бо усі вони зайняті лише своїми справами і своїми турботами. а ось хлопчик, як і більшість людей, був уважливий та безкорисливий, тому він не роздумуючи запропонував дідусеві свою .

 

оскільки пастушок був ще і цілеспрямований, він за будь-якою ціною і сам хотів повернутися додому, тому одразу ж поцікавився у дідуся, чи є вихід з цього міста. дід сказав, що є сім невеликих брам, через які можна вийти, сказавши при цьому слово “ти”. жоден із яян не може вимовити цього слова, тому вони назавжди залишаються у своєму похмурому місті.

 

дідусь не міг дійти до виходу з міста, тому що був немічний, та хлопець проявив винахідливість, узяв старого на плечі, та так і вивіз його на собі через браму, яка вивела його знову на те ж саме пасовисько, з якого він потрапив у дивне місто. своєю поведінкою пастушок довів, що він може протистояти будь-яким і не розгублюється в самих незвичайних і складних ситуаціях. крім того, його власне «я» не переважає над «я» оточуючих, бо він завжди співчуває іншим і завжди готовий прийти на іншим.

 

цікавою нагородою хлопцеві за його добре ставлення до людей та людяної поведінки щодо дідуся став мішок з самоцвітами, в який перетворився немічний дідусь у реальному світі. «казка про яян» навчила мене тому, що усім нам треба робити у своєму житті якомога більше добра, а винагорода за це на змусить довго чекати, хоча сподіватися на неї варто. казковий твір про яян містить у собі дуже важний прихований повчальний зміст, який доводить нам, що справжня людина не повинна жити лише власним “я”, не помічаючи навколо себе інших, не дбаючи про них та не спілкуючись з ними. а добро, яке зроблене людиною у своєму житті, рано чи пізно обов’язково повертається до неї.