Хто є прототипом чіпки вареника - головного героя соціально-психологічного роману панаса мирного "хіба ревуть воли, як ясла повні? "

      прототипом чіпки є василь гнидка. про нього письменник дізнався від людей, коли відвідував батьків у селі. там же автор дізнався про те,  як василь створив банду злочинців та чимало років тримав у страху близько чотирьох повітів. гнидка був здібним і заможним, мав розум, силу, проте не користався своїми талантами у добрих справах. люди не засуджували злодюгу, що дивувало автора. селяни навпаки вважали його чоловіком нещасливої долі.

Ми живемо на україні. наша батьківщина здавна славилася не лише щедрим урожаєм, родючими землями та багатими лісами. найбільше, чим завжди дивувала весь світ україна - це українці. працелюбні, терплячі та горді. у всі часи вороги намагалися захопити наш край, висмоктати з нього всі багатства, а людей забрати у рабство. хто лише не нападав на наші землі. всі нападники намагалися зробити з українців рабів, змушуючи забути рідну мову та вірити у їхнього бога. але українці - волелюбний народ. ще не народилася та сила, яка б змогла поработити нас. наші предки відвоювали для нас вільну україну, ціною своєї крові, своїх життів. багато з них полягло у цих тяжких битвах задля того, щоб зараз ми вільно ходили до українських шкіл, вільно спілкувалися рідною мовою, молилися у своїх церквах і працювали на себе. основний заповіт, який залишили для нас наші предки - берегти україну, її гордість, її свободу, її волю. тому ми повинні любити і берегти наш край, обороняти україну від загарбників. і ніколи не забувати про тих, кому ми завдячуємо за те, що живемо у вільній, незалежній державі, пам*ятаючи слова великого шевченка:   і мене в сім'ї великій,  в сім'ї вольній, новій  не забудьте пом'янути  незлим тихим словом.

Женя повертався зі школи. йому було весело. раптом він побачив, що у скверику напроти знімають кіно. один чоловік сидів на високому стільці перед незрозумілим масивним апаратом і їздив із ним по рейках, то наближаючись, то віддаляючись від жовтого автобуса. а біля автобуса повільно виростала черга — дідусь із газетою, молодиця з кошиком, дівчина в хустинці, студент. женя теж прилаштувався в кінець черги. його помітили не зразу, мабуть, думали, що він теж артист. але хлопчик не вмів грати, він повернувся спиною до черги й почав роздивлятися чоловіка за знімальною камерою. режисер альтов одразу побачив зайвого героя й роздратувався: чомусь перехожим цікавіше подивитися, як знімається кіно, а не сам фільм. альтов прогнав женю. через деякий час хлопець знову опинився на знімальному майданчику, і режисер, помітивши це, невдоволено насварився пальцем. знімати скоро закінчили. хлопчик був невдоволений — яке це кіно, коли ні переслідування шпигунів, ані поїздів, що мчать, ні кораблів, що пливуть під білими вітрилами. якась буденна черга, і все. альтов крикнув жені, щоб ішов додому, потім вирішив покатати захопленого глядача на машині. режисер розумів, що не вартий захоплення хлопчини, тому йому захотілося зробити для жені щось гарне. він показав хлопчику будівництво, на якому буде знімати новий фільм. і сказав, що там немає нічого цікавого. потім запитав, чи хоче женя зніматися в кіно, наприклад, у фільмі «олень август». і розповів, що це про золотошукачів, які заблукали в тайзі і яких урятував хлопчик на ім'я август.   женя одразу уявив собі й тайгу, і багато оленів із замріяними її. сказав про це режисерові, той засміявся — й видіння зникло, шився лише брудний будівельний майданчик, її мов відчув неприязнь до жені. хлопчик зміг уявити те, що недоступне йому, режисерові. і, мабуть, не здогадується про своє обдарування, про свою неповторність. треба було повертатися додому. женя відчув зміни в настрої режисера й не наважився спитати про фільм. подумав, що в усьому і олені, яких він побачив. сказав альтову, що, може, й не було ніяких оленів, чим розсердив того ще більше. повертаючись додому, женя вирішив, що сам поставить фільм, буде грати в ньому і врятує золотошукачів. весело застрибав і раптом зупинився: назустріч йому йшло багато мовчазних весняних оленів. коментар в оповіданні є. гуцала говориться про непростий світ кіномистецтва, про стосунки дорослих та дітей, про те, що треба берегти неповторність своєї душі, свою індивідуальність. хлопчик женя — мрійливий, захопливий, з багатою уявою, тонкими відчуттями. він дав урок творчості навіть відомому кінорежисерові. дуже важливо, що невдача не розчарувала його, не зломила, а до рішення діяти, творити, довести справу до кінця. тому й прийшли до нього чарівні олені.