двоє людей були до півночі на прядках. в півночі збирались і заспорили: хто скорше прийде додому?
— я піду за , а ти вулицею, і стрінемось коло нас. вони рядом жили. той, що йшов вулицею, недалеко від річки, в урочищі селищах, побачив, що річкою бреде жінка й наближається до нього. ніч була місячна. вона перебрела річку і йде вулицею. чоловік дочекав її та поклонився: — добрий вечір!
жінка мовчить. він повторив:
— добрий вечір.
вона далі мовчить. як підійшла ближче, чоловік глянув на її ноги. на ногах топанок не було, а тільки чорні штрімфлі. він глянув жінці в обличчя й впізнав її. вона писалася диха (люди казали «дихуля»). сильно напудився чоловік, бо та жінка тиждень тому померла й лишила дитину в колисці.
він у страху побіг додому, переступив поріг і впав, батьки питають:
— в чому справа? і чоловік розповів.
а на другий день вся ліва сторона його тіла була чорна, від голови до ніг. і до тижня він помер.
це було, як ще моя мати була дівчиною.
ВасильевнаСергей
01.06.2022
проаналізувати пісню "сонце низенько" можна так: аналіз твору «сонце низенько, вечір близенько» жанр твору: пісня. тема: розповідь про два закохані серця, які присягають у вірності одне одному. ідея: уславлення думки про те, що кохання – найцінніше почуття у житті кожної людини. римування: парне (аабб) художні засоби: - звертання: моє серденько, мій голубчику. - повтори: ой прийди, прийди. - епітети: вірно, чесно, примірно. у творі є двоє головних ліричних героїв – дівчина та парубок. це закохані, які мріють про зустріч, бо сумують одне за одним. вони цінують кожну мить, проведену разом. але їм дуже важко розставитися, про що говорять рядки: «ой як впускала, / то й цілувала. / як випускала, / тяжко вздихала». це дуже гарна й романтична історія двох закоханих сердець.
vkurnosov20008
01.06.2022
Софійка, головна героїня твору, часто читає й перечитує відому казку про русалоньку, яка вірно любила принца, врятувала йому життя, але так і не змогла стати для нього єдиною коханою. дівчинка вимріяла для себе такий образ і бачила в особі однокласника вадима кулаківського прекрасного принца. софійка відкрила, що стара шафа — це портал, який, міг перенести у минуле. щоб позбавити рід кулаківськіх від прокляття, дівчинка мандрує минулим, своїм втручанням змінює долі людей, які жили багато років тому, і сучасників.
двоє людей були до півночі на прядках. в півночі збирались і заспорили: хто скорше прийде додому?
— я піду за , а ти вулицею, і стрінемось коло нас. вони рядом жили. той, що йшов вулицею, недалеко від річки, в урочищі селищах, побачив, що річкою бреде жінка й наближається до нього. ніч була місячна. вона перебрела річку і йде вулицею. чоловік дочекав її та поклонився: — добрий вечір!
жінка мовчить. він повторив:
— добрий вечір.
вона далі мовчить. як підійшла ближче, чоловік глянув на її ноги. на ногах топанок не було, а тільки чорні штрімфлі. він глянув жінці в обличчя й впізнав її. вона писалася диха (люди казали «дихуля»). сильно напудився чоловік, бо та жінка тиждень тому померла й лишила дитину в колисці.
він у страху побіг додому, переступив поріг і впав, батьки питають:
— в чому справа? і чоловік розповів.
а на другий день вся ліва сторона його тіла була чорна, від голови до ніг. і до тижня він помер.
це було, як ще моя мати була дівчиною.