Як ви розумієте вислів "книги - це ріки , що напувають усесвіт

Книги вони навчають ,

Справжній талант для кожної людини — це вміння зберегти у своєму серці острівок дитинства, зворушливі спогади про щасливі безтурботні дні, теплоту й турботу, батьківську любов. українські письменники, як талановиті знавці людського життя та майстри художнього слова, часто звертаються до власних спогадів, що надає їх творам яскравості, образам — реалістичності та самобутності. саме таким твором є повість михайла стельмаха «гуси-лебеді летять». твір є автобіографічним, оскільки події, змальовані у ньому, взяті автором із власного життя, а образи списані із близьких йому людей. у повісті автор змалював свій дитячий світ, мрії та сподівання. михайло стельмах походив із простої селянської родини, тому в повісті багато картин сільського життя, прикладів вчинків простих робітників землі — матері, батька, діда, сусідів. тут і зустрічі з перійими труднощами та злиднями, знайомства з першими книжками. головного героя повісті звуть так само, як і автора. михайликові притаманне захоплення художнім словом та потяг до книжок. він згадує, як самостійно навчився читати: «якось я швидко, самотужки, навчився читати, і вже, на свої дев'ять років, немало проковтнув добра і мотлоху, якого ще не встигли докурити в моєму селі». навіть погрози та хвилювання матері за розум її дитини не змогли перепинити дитячий потяг та цікавість до захоплюючих пригод та незнаних країн, про які було написано в тих книжках. але не тільки радісні картини згадує автор. назавжди вкарбувалася в душу дитині картина її навчання в школі. з радістю віддали свого сина батьки до школи. але з приходом зими перед усіма постала гостра проблема — маленькому школяреві нічого було взути. але вихід знайшов батько: «дорогою люди дивувались, що панас на руках несе в школу а я мало не заплакав і з жалю, і з тієї радості, що батько не дасть мені покинути науку». і досі автора переповнюють почуття, які він відчував тієї миті. гордість за свого батька, ніжність і синівська подяка сповняють душу письменника. ще багато й багато епізодів з дитинства спливають у пам'яті автора. чистота і природність стосунків, мудрість батька та ніжність і доброта матері завжди письменника на його нелегкому життєвому і творчому шляху. у творі він віддає своє серце найпрекраснішому, що є в житті людини, — дитинству.

Внашій країні наразі є багато депутатів, верховна рада, врешті врешт президент. вони упорядковують, вивчають, створюють нові закони. на законах стоїть наша держава. без законів на вулицях країни панував б хаос. але хто ж створить закони як не люди.  жителі україни теж грають важливу роль у цьому. деякі протестують проти законів, деякі - за. деякі - навіть їх створювати. жителі країни повинні дотримуватися цих законів, або ж попадуть за грати. тобто - створювати закони це одне діло. а ось дотримуватися їх чи ні - це інше діло. це  вибір людства.  дотримування законів робить нас гідними.бо, навіть якщо придивитися у політиці все так само, як і у простому житті. ходять такі самі чутки про країни, хто добре "вчиться", "одяається". у цьому сенсі ідеться про гідність, красу, упорядкованість країни.  ми всі - однакові по правам. але хтось видатніший - хтось бідніший. але ті, хто працюють в державі політиками, ті відпові за нас. як - вчителі і діти. аби гарно навчитися, треба слухатися вчителів. але не завжди. вони теж помиляються, як би там не було.  коли захочете порушити правила або закони - вспам*ятайте про країну! бо ви опозорите не тільки себе, а ще й мільйони людей, з "вчителями". кожен твій крок може змінити твоє життя. так що - будь обережним!