Твір на тему чому потрібно поважати старших

Скільки жили у світі люди, стільки вони підтримували ці традиції, а крім цього створювали нові. такі, як, наприклад, традиція поваги до старших. і мені здається, що з'явилася вона як сама по собі, просто протягом спілкування. повага до старших не є якимось ритуалом, який повторюється лише кілька разів на рік. ми повинні підтримувати її кожен день. я не маю на увазі, що треба повторювати своїм батькам, бабусям і дідусям, що ми їх поважаємо, адже слова - це тільки слова. а слова треба підкріплювати діями. і як же довести старшим, що ми їх дійсно поважаємо? дуже це важко? багато зусиль треба до цього додати? на мою думку, це зовсім не важко і не потребує майже ніяких зусиль. лише трохи. зовсім не важко поступитися місцем у трамваї чи тролейбусі. але це вже і є знак поваги до старших. постояти зовсім не важко, а от бабусі посидіти приємно буде. цей вчинок - дрібниця, але він показує, вихована людина, чи ні. хлопчик, який півнем сидить в переповненому автобусі, а поруч стоїть втомлена бабуся, зовсім не викликає поваги. а іноді буває і так, що вона просить уступити місце, а хлопчик відповідає відмовою. це, на мій погляд, вже зовсім хамство! крім цього, треба завжди бути ввічливими. якщо хочеться щось попросити, треба сказати «будь ласка», а коли отримуєш те, що хотів, треба подякувати. не можна підвищувати голос на дорослих. це буде просто непристойно. ми не завжди згодні з ними, але все ж треба стримуватися. якщо до тебе звертається хтось із дорослих, то завжди треба вислухати, не перебиваючи, а вже потім висловлювати свою думку. так як неввічливо буде влазити, або ще гірше, скиглити або кричати. якщо я не згоден з думкою старших, то кажу це спокійно, без крику та галасу. хоча іноді так хочеться розлютитися, я намагаюся стримуватися. неповагою також буде влазити в розмову дорослих, а якщо все ж таки дуже хочеться сказати щось, треба спочатку вибачитися за втручання, а вже потім говорити. існують і інші правила, що стосуються спілкування. до людей, які займають у твоєму житті різні місця, треба і звертатися по-різному. якщо це вчителька чи незнайома людина, треба називати її на ви, так як називати на " ти " можна тільки найближчих людей, які старші за тебе: маму, тата, бабусю чи дідуся. а тітку і інших родичів треба величати тільки на ви. всі ці правила прості, і їх не так вже і багато, тому я вважаю, що саме так повинен вести себе кожен.

Твір «зима-чарівниця» настає зима, і світ навколо змінюється. морозним подихом вона зачаровує природу. усе навколо завмирає. голі дерева мерзнуть на холодному вітру. тоді зима-чарівниця посилає дарує чудові білі одежі з снігового хутра, в яких їм тепло та затишно чекати на тепло. вона також встелює промерзлу землю пухнастою білою сніговою ковдрою, що блищить діамантами у променях яскравого сонця. річки, озера та моря зима сковує товстою льодовою кригою, щоб вони змогли відпочити до весни. і поки природа спить, зима співає їй колискові протяжними голосами завірюхи. пам’ятає зима й про людей. їм вона дарує прекрасні візерунки на вікнах, щоб милувалися її майстерністю. вона охороняє поля на сади, ховаючи їх під снігом від промерзання. навесні той сніг розтане та напоїть землю для того, щоб вона щедро родила наступного літа. зима прикрашає міста й села, посипаючи їх снігом, чіпляючи бурульки під стріхи будинків. зима дарує нам чудові свята – новий рік та різдво, з пахучими красунями-ялинками та миготінням різнокольорових ліхтариків у вікні кожної квартири, святковими застіллями та подарунками. для дітей зима-чарівниця влаштовує веселі забави та ігри, катання на санках, лижах, ковзанках. зима зачаровує своєю красою. коли вночі спостерігаєш, як великі сніжинки дружньо з неба та кружляють у світі ліхтарів, душа співає від радості. коли бачиш парки та ліси, засипані білим снігом, коли можеш пішки прогулятися по поверхні ріки, розумієш, що таке здатна зробити лише справжня чарівниця.

Конфлікти – життєва необхідність, а не банальна сварливість. всі ми люди. у нас є свої звички, уподобання та характер. не раз мабуть ви ловили себе на думці, яка говорить про велике бажання висказати все у вічі другові, рідним чи начальнику, показати своє невдоволення. зупиняє розум, мудрість і горде звання безконфліктної людини. зовсім все по-іншому відбувається у дитячому світі. для них конфлікт набагато більше, ніж гра слів - це величезний життєвий досвід. хоча б раз поспостерігайте за дітьми і за їхнім вмінням вирішувати конфлікт. на шкільне подвір’я шкільне подвір’я, дитячий гамір, пустощі. саме так маленькі учні проживають після уроків своє безтурботне життя. і здавалося б, що всі дружні та великі товариші. аж поки не прийде його величність – конфлікт. уникнути його в житті навіть дітей дуже складно. адже в кожного свої амбіції, бажання та інтереси, які можуть не співпадати. шкільний психолог марина товт, розповідає, що найчастіше дитячі конфлікти виникають тоді, коли прагнуть зачепити дитяче я. в такий спосіб діти намагаються поліпшити своє становище в суспільстві, досягти якогось необхідного їм рівня поваги, а деколи банально, увагу чи настояти на своєму. та все це дуже часто ставить у глухий кут батьків. мами і тата губляться в дитячих проблемах. справа в тому, що вони просто і не знають, як реагувати на них. отже, для початку треба розібратися в причинах дитячих сварок, а після - шукати вихід із ситуації. конфлікти – життєва необхідність дайте змогу дитині вирішити конфлікт самотужки. допоки це можливо займайте роль спостерігача, а вже потім арбітра. дітки можуть справитись зі сваркою – повірте і навіть краще, аніж дорослі – стверджує психолог марина товт. це життєвий досвід, який необхідний кожній людині. також доведено, що у діток, які самостійно вирішують свої проблемні стосунки, різко підвищується самооцінка. вони стають досвідченішими та мають власний життєвий багаж. роль мам і тат роль мами і тата в таких конфліктних ситуаціях не можна недооцінювати. батьки не повинні стояти осторонь і бути абсолютно відчуженими від дитячих проблем. психологи впевнені, що дорослих у вирішенні дитячих сварок дієва тільки у випадку конструктивних порад і детального аналізу ситуації. сядьте і поговоріть з дитиною про те, що трапилось, чому так відбулось. знайдіть спільний вихід. головне не загострювати ситуації. як зізнається марина товт, дуже часто дитячі конфлікти стають причиною сварок не між дітьми, а між батьками. коли кожен прагне відстояти правоту своєї дитини. і буває, коли маленькі бешкетники вже давно примирились, а батьки ще ніяк не заспокояться. щоб такого абсурду не траплялось, потрібно бути справедливим до своєї дитини. чітко пояснюйте, де проблема і чому трапився конфлікт. треба навчити дитину вибачатись і визнавати свою неправоту. адже, можливо, винна саме ваша дитина. спробуйте їй це пояснити, іть знайти вихід, підкажіть, як правильно вибачитися і втихомирити сварку. але, звичайно, найкращий приклад вирішення сварок подаєте ви самі у побуті і спілкуванні між собою. якщо у вашій родині вміють знаходити компроміс, то і вашій дитині буде легко це робити в житті.