100 ! 100 і! і терміново потрібна характеристика остапа чи соломії з твору "дорогою ціною" ! ! нужна характеристика остапа или соломии из произведения "доргой ценой"!

Тяжелая жизнь украинского крестьянства не раз была воспроизведена на страницах писателей, ведь эта тема продолжала волновать всех неравнодушных к страданиям украины. михаил коцюбинский в своем произведении «дорогой ценой» подробно изобразил то отчаяние и скитания крестьян в своих попытках найти лучшей доли, покидая родной земли, где царили жестокие и агрессивные эксплуататоры-самодуры.центральные образы повести - соломия и остап. влюбленные, но вынуждены расстаться из-за прихоти господина, молодые люди не стали покоряться судьбе, решая бежать в бессарабию в поисках лучшей жизни. однако, их путь был нелегким и трагическим. автор раскрывает образы именно в борьбе со злой судьбой, подчеркивая достоинство и глубокий психологизм главных персонажей. с первого взгляда соломия и остап являются типичными представителями крестьянства того времени, однако при более глубоком понимании произведения, при дальнейшем анализе поведения главных героев становится понятным тот факт, что перед нами необычные запуганы крепостные крестьяне, а люди, исполненные чувства достоинства, стремлением к свободе, способными нести ответственность за принятые решения и за свою жизнь. надо отметить, что жажда свободы присутствует не только в внешняя - сбросить с себя крепостное иго, жить как человек -, но и внутренняя - иметь возможность самому принимать решения, быть верным своим принципам.остап, воспитанный на рассказах деда о славном казацком прошлом, вобрал в себя все лучшие черты: честь, мужество, отвагу: «те правдивые-сказки о сечи, казачество, о борьбе с за волю, которых остап слушал затаив дыхание и не сводя розжеврилого глаза из уст деда, будили в детской голове причудливые мечты, воинственный пыл ». он не раз призывал к борьбе с других крестьян, напоминая, что не так давно прошли те времена, когда украинским боролись за свои права: «не так мне страшно ляха, как злость берет на наших людей: воткнул вол шею в ярмо и безразлично ему, тянет, хоть ты что »однако его идеи не нашли отклика, но врага в лице господина он нашел. за такую ​​беспредельную характер, господин решил отдать остапа в рекруты, разлучив его таким образом с любимым соломией, которую тем временем насильно выдал замуж. так крепостное жизни противоречило жизненным принципам свободолюбивого остапа, поэтому он решил уйти: «жив буду, землю пахать, рыболовством жить все же лучше на свободе, чем во господином». остап является олицетворением настоящего мужчины, способного нести ответственность за себя и любимого человека.соломия олицетворяет лучшие женские черты - преданность любимому, устойчивость и самоотверженность. не желая быть игрушкой своему мужу, которого она не любит, соломия решает следовать остапом хоть на край земли, а именно - на волю, в бессарабии: «пропадай оно все пропадом пойду и я куда глаза глядят уж за тобой, хоть сердечные легче будет ». на этом пути она демонстрирует завидную отвагу, которая присуща только сильной женщине: «соломия все шла. она собрала свою энергию, всю силу воли, всю мощь тела и шла упорно и упорно с верой, что ее широкие и высокие груди сломают все препятствия ». она готова тянуть остапа на себе в буквальном смысле, о чем свидетельствует эпизод, когда ее любимого были ранены. преданность остапу не имела границ: «люди добрые, - умоляла соломия, стоя на коленях, - смилуйтесь, примите нас в дом вы же видите - пропадаем мужа моего пострелено, он еле живой, едва не погибли мы в плавнях я вам оддячу , я вам отработаю возьмите все, что имею все и не бросайте нас вот на то »интересен также персонаж ивана котигорошка, которому беглецы познакомились в лагеря у переправы. ему присущи черты воина: бесстрашный, смелый, то, еще не боится смерти: «разве я боюсь смерти? сохрани бог! . пошли, господи, и завтра .. раз умирать - не два. умер - и все, больше не встанешь ». он не бросил остапа судьбы, когда его схватили казаки, отлавливали беглых крестьян. настоящее мужество, склонность к взаимовыручке - вот те благородные черты, которыми наделен ивана и через которых он был лишен жизни. он погиб как настоящий воин - в бою.трагический финал этой повести усиливает и без того глубокий драматизм всех испытаний, пережили герои. смерть соломии, которая утонула в дунае, до последних минут своих не теряя надежды, не изменяя себе, с большой любовью в сердце и безудержной жаждой свободы в душе, была трагической упоминанием на всю жизнь остапу, который хоть и выжил, но не получил ни счастья, ни воли.

Зевс (зевес або юпітер) — верховний бог, бог блискавки і грому. зевс зображений як деспот, п’яниця з вередливим характером. «зевес тоді кружав сивуху і оселедцем заїдав; він, сьому випивши восьмуху, послідки з кварти виливав» • юнона (гера) — богиня шлюбу, його дружина. показана як жінка з дуже поганим характером («зла юнона, суча дочка»), заздріслива, підступна, любить інтриги. «розкудкудакалась, як квочка,— енея не любила — страх; давно вона уже хотіла, його щоб душка полетіла к чортам і щоб і духне пах». • венера (афродита) — богиня кохання, побічна дочка зевса, мати енея. показана як жінка з легковажною поведінкою, шльондра, готова на все заради успіху власного сина енея. «проворна, враг її не взяв» «венера молодиця сміла, бо все з воєнними жила, і бите з ними м’ясо їла, і по трактирах пунш пила; частенько на соломі спала, в шинелі синій щеголяла…» «…підтикавшись десь поли, / фуруює добре, навісна. / коли сама з ким не ночує, / то для когось уже свашкує, / для сього тяжко поспіша» • меркурій — бог торгівлі, посланець богів, син зевса. «ввесь ремінцями обв’язавшись, / на голову бриль наложив; / на грудях з бляхою ладунка, / а ззаду з сухарями сумка, / в руках нагайський малахай». плутон «пекельний, гаспидський коханець, / іще себе там не нагрів? / завів братерство з дияволами / і в світі нашими бі / не погорює ні на час». 2) земні герої: еней — троянський цар, син венери й анхіза. «прямий, як сосна, величавий, бувалий, здатний, тертий, жвавий…» «він моря так уже боявся, / що на богів не полагався / і батькові не довіряв» суперечливий персонаж, з одного боку, ледачий, «на всеє зле проворний», занадто любить пиячити, гуляти, з іншого боку, коли йдеться про інтереси троянців, громадський обов’язок, еней веде себе достойно, навіть героїчно. анхіз — цар трої, батько енея. низ та евріал — троянські воїни. в останніх розділах поеми серед троянців котляревський виділяє два образи — низа й евріала. ці юнаки приєдналися до троянського війська, щоб йому воювати проти ворога, і поплатилися життям. котляревський захоплюється мужністю воїнів і через їхні образи висловлює свої погляди на те, як потрібно любити й обороняти вітчизну: «любов к отчизні де героїть, там сила вража не устоїть, там грудь сильніша од гармат». «хоть молоді були, та гожі і кріпкі, храбрі, як харциз. в них кров текла хоть не троянська, якась чужая – бусурманська, та в службі – вірні козаки». (автор про низа та евріала). «де общеє добро в упадку, забудь отця, забудь і матку, лети повинность ісправлять» (слова евріала про те, що слід передусім дбати про обов’язок перед громадою, а не про особисте життя; евріал ризикує життям, незважаючи на те, що в нього є старенька мати). дідона — цариця карфагена, коханка енея. «розумна пані і моторна, трудяща, дуже працьовита, весела, гарна, сановита, бідняжка – що була вдова…» на прикладі дідони показано, як любовна пристрасть веде досить порядну жінку до божевілля й загибелі: «енея так вона любила, що аж сама себе спалила, послала душу к чорту в ад». латин — цар латинської землі. цей персонаж змальований іронічно: надзвичайно скупий, занадто обережний та боягузливий, майже не втручається в реальне іння державними справами, намагається уникнути воєн будь-якою ціною. «земелька ся була латинська, завзятий цар в ній був латин; старий скупиндя – скурвисинська, дрижав, як каїн, за алтин». амата — його дружина. дуже пихата жінка, інтриганка, любить війни та конфлікти. лавінія (лавіся) — їх дочка. вродлива юна дівчина, у якої багато залицяльників. «дочка була зальотна птиця і ззаду, спереду, кругом, червона, свіжа, як кислиця, і все ходила павичом. дородна, росла і красива, приступна, добра, не спесива, гнучка, юрлива, молода…» турн — цар рутульський. закоханий у лавінію, дуже гордий та пихатий, впертий та войовничий суперник енея. «не в шутку молодець був жвавий, товстий, високий, кучерявий, , як огірок; і війська мав свого чимало, і грошиків таки бряжчало, куди не кинь, був турн царьок».

Сільський хлопець, котрий приїздить в київ для того, щоб здобути освіту. -поселяється у родичів, живе у хліві (використання іронії). -пошук роботи, пропускає лекції. -пише перший твір "бритва" -несе показати свій твір критику, та він навіть не глянув. -починає ходити на лекції. -отримує можливість викладати в університеті. -заробляє гроші. тепер може дозволити купити собі костюм та інші речі -знімає кімнату в гуртожитку. має чіткий розпорядок дня. -його твори публікують у журналах -початок певного "застою". не знає про що писати далі. -знайомство із відомим письменником, який розповідає про те, як він пише. -це було мотивацією для нього -пише твір "про людей".