Код ТЕСТА:Всеосвіта › Перейти на сторінку документа

Григір Тютюнник навмисно обирає зиму як тло подій. Бо саме взимку є холодна тиша, тиша і сніг. їх подовгу слухає вразливий Олесь, замість того, щоб жити за правилами, написаними іншими І» людьми, бо вони йому не підходять.Благородний Олесь не сприймає суворий закон буття «або ти, або тебе» і не хоче жити за ним. Замріяний, він вибачає, коли з ним поводяться несправедливо і огидно. Коли енергійний та експресивний однокласник Федько Тойкало вдарив його, але Олесь не став заводити бійку, лише повернувся і пішов. Але одразу вибачив і був дуже радий — теж незвична реакція — коли Федько, відчувши, що зробив неправильно, ні за що вдаривши Олеся, вибачився і навіть у знак примирення дав Олесю пирога.Дід Олеся, Прокіп, — це людина з великим життєвим досвідом. Він намагається навчити хлопця як жити і змагатись на життя, за місце під сонцем. «Щоб було тепло, треба привозити дрова, щоб їх привозити, треба бити коней, щоб вони йшли», — наставляє дід. Але це не влаштовує хлопчика. «Адже їм боляче», — відповідає Олесь, підбиваючи діда, коли він б’є батогом по конячих спинах. 

Ну а дельше незнаю.

Объяснение:

ответ: Аналіз (паспорт) вірша "Вчителька" Андрій Малишко: теплотою і ніжністю оповитий образ учительки в поезії А. С. Малишка "Вчителька".

Тема: звертання до вчительки зі словами вдячності за ту сумлінну і відповідальну працю, якій вона присвятила все своє життя – виховання молоді.

Ідея: уславлення учителя – людини, яка допомагає молодому поколінню пізнавати світ та реалізувати себе як особистість.

Головна думка: треба любити й поважати своїх учителів, старших; любити свій край, його працьовитих і мужніх людей.

Жанр: пісня

Зміст вірша: зворушливою піснею «Вчителько моя» А. Малишко низько вклонився всім учителям за їхню нелегку працю. Й досі звучить вона під час шкільних свят. Існує легенда, що вірш написаний за реальними подіями. Нібито повернувшись після війни в рідну школу, А. Малишко не впізнав улюбленої вчительки: ця ще не стара жінка виявилась сивою. Поет дізнався, що на фронті загинув її чоловік, а два сини-близнюки підірвали себе гранатою, щоб не здатись живими в руки ворогів. Від таких страшних життєвих трагедій вчителька не втратила природної доброти, педагогічного хисту, перелила свою любов на чужих діток. Автор схиляється перед героїнею, називає її єдиною порадницею, зорею, дякує за невтомну працю.

Художні засоби: Епітети та їх значення в вірші: «зоре світова» - учитель - це і світло, і світ; «постать несхила» - незламність, сила характеру; «чорна злива» - жах війни; «непожата нива» - лихо, голод; «молода весна» - юність; «колосисте поле» - щедрість і повнота життя; «Вкраїна мила» - найдорожча Україна; Порівняння: "посивіла ти, як в тяжкий мороз непожата нива"; Питальні та окличні речення, звертання: "Де тебе питать?, Раднице моя на Вкраїні милій!, Вчителько моя"; Зменшено-пестливі слова: зошитки, сонечко; Повтори: летять-летять; Слова в переносному значенні: і роботи час проганяє втому; узяли фронти, впала чорна злива та ін.

Кількість строф: п’ять

Вид строфи: п’ятивірш

Римування: перехресне

Образ вчительки: все життя вона віддала школі, учням. Новий рік починався для неї у вересні, коли, після літньої перерви, знову малиново дзвенів шкільний дзвоник, скликаючи дітей до школи. А над шкільним подвір'ям високо в небі пролітали журавлі, своїм курликанням нагадуючи, що знову почалася осінь — час дітям до школи.

Объяснение: