Твір-мініатюра за вивченими творами шевченка "кавказ" і великий льох"

Т. шевченко «великий льох». історичне минуле у творімета: ознайомити школярів з містерійним програмовим твором т.шевченка; співвіднести образи «великого льоху» з історичними реаліями, надати моральну й політичну оцінку «розкопаного» історичного минулого; розвивати логічне мислення, пам’ять, увагу, спостережливість; вміння образно переосмислювати, надавати власну оцінку історичним подіям, що відбувалися у минулому; робити висновки; формувати естетичні смаки школярів; виховувати інтерес до історичного минулого рідного краю; почуття безкомпромісності у ставленні до гнобителів нації.2. фронтальне опитування. бесіда за питаннями- чим історичне минуле приваблювало т. шевченка? - чому до тих чи інших історичних подій, видатних осіб неоднозначно ставилися науковці, літературознавці, письменники? - які свої твори поет присвятив уславленню минулого? - яким чином життя українського народу письменник намагався поєднати з історією? - як сам т. шевченко ставився до тих, хто був творцем героїчного минулого рідного краю? ііі. оголошення теми, мети уроку.мотивація навчальної діяльностііv. основний зміст уроку…у шевченка все коло його думі почуттів перебуваєв цілковитій відповідності зі змістомі ладом народного життя.м. добролюбовя люблю правду без прикрас.о. суворов1. вступне слово вчителяцікавлячись минулим рідного народу, молодий шевченко прагнув не лише глибше пізнати минуле та ознайомити з ним своїх сучасників, а й виразити передові ідеї та суспільні потребисвого часу. повернувшись до петербурга, свої тяжкі враження від трагічних картин народного лиха, роздуми над побаченим т. шевченко виразив у поетичній формі. недоля рідного народу тяжко вразила чуйне серце поета, посилила його пекучу ненависть до самодержавно-кріпосницького ладу.2. робота над твором т. шевченка «великий льох»2.1. виразне читання уривків із твору.2.2. тема: правдиве відображення трагічних епізодів української історії, показ національного відкупу українського народу, пов’язаного з пошуками скарбу б. хмельницького, в часигетьманування якого українська держава досягла вершини свого розвитку.2.3. ідея: засудження зради старшинської верхівки інтересам української нації; підступного приєднання україни до російської імперії; імперського геноциду російських посіпак в україні, висловлення обурення антиукраїнською політикою жорстокої імператриці катерини, яка спричинилася до знищення лицарської запорозької січі.2.4. основна думка: а) доля держави не в руках лідерів, а в руках народу; б) усяка послуга ворогові, навіть найменше сприяння йому, є смертельним гріхом.2.5. жанр: поема-містерія. це дійсно містерія, оскільки у творі є містичні образи передчасно померлих людей. (містерія — жанр західноєвропейського релігійного театру епохи пізнього середньовіччя (хіv–хvі в основу якого покладено біблійні сюжети, народні вистави на площах франції, ії тощо).2.6. значення епіграфа до твору. щоб струсонути сумління своїх земляків і збудити їх з літаргічного сну національної несвідомості та байдужості, т. шевченко, компонуючи твір, поставив на вступі до неї слова псалмоспівця, сповнені болю і трагічної розпуки, щоб були вони для читача пересторогою і наукою.

Справжній художній твір не може виникнути без натхнення. А якщо й виникає без натхнення, то це буде радше ремісницький виріб. Література, поезія зокрема, аж рясніє асортиментом таких виробів. Хоча може бути й симбіоз натхнення з ремісництвом. Та що там – «може бути», таки і є, якщо й не зазвичай, то дуже вже часто. Бо насправді сливе неможливо визначити частку натхнення у виникненні архітвору. Тут кожен покладається на свій власний досвід, кожен причетний до витворення творів мистецтва, мається на увазі. Та якісь певні загальні тенденції все ж можливо виловити, наче павутинки бабиного літа, з яких не сплетеш вінка, зате вони налипнуть до рук.

Людиною бути дуже складно, адже справжня людина повинна мати такі риси, як чесність, доброзичливість, добросовісність і відповідальність. Для того, щоб розуміти, наскільки ти хороша особистість, слід вміти бачити свої вчинки очима інших людей, слід замислюватися над тим, що ми робимо. Адже часто ми діємо, не розуміючи, які наслідки можуть бути від наших вчинків, а через деякий час нам доводиться шкодувати про скоєне. Крім того, бути людиною — це обов’язково мати мету в житті, друзів, родину.

Кожен з нас хоча б раз замислювався над тим, якою людиною він є, кожен з нас хоча б раз намагався змінити себе. Але перш ніж змінюватися, треба визначитися, що ти прагнеш мати від життя і яким у цьому житті ти хочеш бути. А вже потім треба виховувати саме ті якості, які до досягнути мети і втілити в життя свої прагнення. Та робити це необхідно вже зараз — не слід відкладати на завтра те, що ти можеш зробити сьогодні.

Тож треба пам’ятати, що саме вміння любити, щирість і людяність робить нас людьми. Досить часто саме кохання змушує нас стати кращими і змінитися. А якщо людина прагне стати кращою, змінитися, і у неї це виходить, вона вже тоді почуває себе щасливою. Але водночас ми повинні залишатися собою і не втрачати своєї особистості, власного обличчя. Тому не треба робити того, чого хочуть інші і так, як вони того бажають, хоча до порад оточуючих прислухатися варто.

Отже, щоб стати гідною людиною, недостатньо просто нею народитися. Треба постійно вдосконалюватися і працювати над собою. Бути справжньою людиною — це дуже складно й відповідально, і хоча ідеальним бути неможливо, до цього треба прагнути усе життя.