Контрольний твір-роздум на тему: "любов торжествує навіть на війні"о.довженка " україна в огні"

Свій геніальній твір – кіноповість «україна в огні» олександр довженко створив у 1943 році. письменник на власні очі бачив усе, про що писав: бачив, як палали хати і гіркі сльози на очах у молодиць, що лишалися вдовами. у своєму творі він описав страждання народу і формування його волі до перемоги.  але не тільки історичну цінність має кіноповість. романтична історія про кохання, що почалося на початку війны – одна із сюжетних ліній твору. молода олеся не хотіла дістатися німцям і попросила одного з танкістів провести з нею ніч. «якийсь хвилюючий сором все ж таки сковував і не покидав його, а її неначе ні. вона і соромилась, і ні вона сповняла свій, одній лиш їй начертаний закон». саме так почували себе герої, але наступні дії дівчини «розтопили лід». вона приклала руку хлопця до свого серця і цей жест об’єднав їх. вранці вони мусили розпрощатися, але олеся була щасливою і казала, що спробує у майбутньому знайти василя, а він обіцяв їй вернутися. їхне кохання почалося з прохання і зберігалося протягом всього твору.  поранений і непритомний василь марив дівчиною, що напоїла його водою з відра і запросила до хати. навіть роки розлуки не стерли з його почерствілого у боях серця ніжної любові до тендітної олесі. сама ж дочка лавіна запорожця пережила також багато і рідше згадувала свого першого хлопця, намагаючись вижити у палаючому світі. вона посивіла, очерствіла и постаріла, але все ж таки повернулася на місце, де колись була її домівка. там же, у спаленій тополівці вона знову зустріла танкіста василя. вони обидва змінилися, але їх любов такою і лишилася. чому? адже любов сильніша, ніж усе інше. вона торжествує навіть на війні, що і сказав олександр довженко. 

Галя-викликає співчуття,адже саме вона потерпала від п'яниці чіпки,та з малечку потерпала від своїх батькі,які постійно крали і обманювали.осуд викликає в мене головний герой чіпка,адже саме він міг змінити своє життя на краще,але ще більше ходив по-шинках,з своїми поганими друзями.обурення викликає в мене іван варениченко батько чіпки,адже він покинув свої сім'ю першу,і залишив чіпку з його матір'ю мотрею! а мотря викликає в мене жаль,адже вона одна все своє життя тагнула чіпку,годувала його і одягала

Портрет тараса шевченка                                                                                                 до мене сьогодні всміхнувся шевченко  з картини, що там на стіні.  читає пісні його залюбки ненька,  розказував батько мені: як вівці він пас — ще малий був хлопчина,  а виріс — великий дав дар:   для всіх поколінь, для всієї вкраїни,  цю книгу, що зветься "кобзар". як книгу святу берегли ми завзято,  з собою забрали у світ,  як слово тараса завжди зберігати,  великий усім заповіт. буду й я любити вкраїну рідненьку,то може й мені ще не разз картини ласкаво всміхнеться шевченко,наш батько, великий тарас.