Твір на тему "звязок творчості підпалого з народною творчістю " терміново

Напружені ідейні  шукання вели шиллера до серйозного вивчення історії. на прикладах історичного прошлого він хотів пізнати закони розвитку суспільства, щоб відповісти на питання сучасності. результатом цих занять з’явилися книги по історії революції в нідерландах (xvi боротьби між католиками й гугенотами у франції (xvi тридцятирічної війни в європі (xvii   шиллер  видавав серію книг під примітною назвою «історія  знаменитих повстань і змов», читав лекції по історії в иенском університеті. досвід історії переконував його в тім, що людство, нехай повільно й важко, повинне все-таки пробитися крізь хаос до волі. цим же переконанням  перейняті й статті шиллера по естетиці. між його історичними штудиями й міркуваннями з питань естетики існує глибокий внутрішній зв’язок. мистецтво завжди було в його очах насамперед засобом виховного впливу. на самому початку свого творчого шляху шиллер виступив зі статтею «театр, розглянутий як моральна установа». у ній говорилося, що завдяки театру «по всіх жилах народу розтікаються більше вірні поняття, більше високі правила поведінки, більше чисті почуття», зникає «туман варварства й похмурого марновірства, розсіюється морок, поступаючись місцем переможному світлу». у зрілі роки шиллер  став думати, що мистецтво здатне активно впливати на суспільні відносини, бачив у ньому засіб політичних перетворень. свої думки він висловив в «листах про эстетическом виховання людини». цей трактат виявляє близькість шиллера до ідей родоначальника німецької філософії иммануила канта, але шиллер і полемізує з кантом. кант бачив у людині морально неповноцінна істота, природні, потяга якого егоїстичні й суперечать моральним боргом. філософ думав, що людина повинен приборкувати свою природу за внутрішнього диктату, що він назвав «категоричним імперативом». шиллер теж писав про протиріччя між фізичним і моральним початками в людині. але він уважав моральний початок органічним для людини, а не далеким його природі. ідеал шиллера – гармонічна особистість, прагнення й учинки якої вільні й усвідомлені; у ній природно сполучаються грація й достоїнство. таку особистість шиллер називає прекрасною душею.«невисоко моя думка про людину, раз він так мало може довіряти голосу внутрішнього спонукання, що змушено щораз зіставляти його із правилами моралі, – писав шиллер.- навпроти, він вселяє повагу, коли без побоювання виявитися на хибному шляху, з відомою впевненістю треба своєї схильності. тому що це доводить, що обоє початку в ньому піднялися вже до тієї згоди, що є печатка доконаної людської природи й називається прекрасною душею». кантовское  тлумачення питання представлялося шиллеру «занадто чернечим», він пропонував інше: розбудити краще в людині, його за мистецтва до волі моральної – і він прийде до волі політичної. «шлях до волі веде тільки через красу», – писав шиллер. ілюзорність цієї думки очевидна. але помилки й омани шиллера були помилками важких шукань дороги до кращого майбутнього людства. у них по-своєму позначалося й неприйняття шиллером практики революційного терору, і його розчарування в підсумках французької революції. спочатку шиллер радісно привітав революцію, але незабаром став ставитися до неї критично (хоча й не підтримував її ворогів). коли, в 1792 р. конвент революційної франції нагородив автора «розбійників» і «змови фиеско в генуї» званням почесного громадянина французької республіки, шиллер не прийняв цього звання. одним з перших шиллер  відчув розрив між передреволюційними надіями й результатами революції, що у силу свого буржуазного характеру не могла дати народу обіцяної просвітителями волі. соціально-політична злиденність німеччини, з одного боку, і загальна ситуація в післяреволюційній європі – з іншої, поглибили в шиллере почуття розладу між мрією й дійсністю, що відбилася в таких його філософських віршах, як «ідеал і життя», «мрія», «влада пісні». у них шиллер затверджує доброчинну силу краси й протиставляє її вульгарний прозаїчної дійсності, згубної для всього прекрасного. у період «веймарского класицизму»  одночасно з  ґете  шиллер пережив гаряче захоплення античним мистецтвом. у молодості, у пору штюрмерских бунтарських настроїв, шиллер бачив в античності зразок республіканської гражданственности. тепер же його тягне гармонія між людиною й природою, особистістю й суспільством, що втілилося у світлому й гуманному мистецтві древньої греції. у вірші «боги греції» шиллер уболіває про безповоротну красу античності, в «художниках» призиває, звертаючись до поетів свого часу:

  софійка навчається у 7 класі, часто читає й перечитує відому казку про русалоньку, яка вірно любила принца, врятувала йому життя, але так і не змогла стати для нього єдиною коханою. дівчинка вимріяла для себе такий образ і бачила в особі однокласника вадима кулаківського прекрасного принца. мама софійки готується до весілля тітки сніжани, вони самі вирішили пошити їй весільне плаття. софійка тим часом гуляє з молодшим братиком ростиком. сім’я софійки нещодавно переїхала до нової квартири, а софійка почала ходити до нової школи, де і закохаласяв однокласника вадима куликівського. але  софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця  валя. дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. ще софійка страшенно переживає через те, що однокласник вадим кулаківський майже не звертає на неї уваги. дівчинку бентежить новина,  що рід кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. понад усе софійці хочеться родині, щоб вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. правда, самому вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродає крадене. щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, софійка відважилася подолати час. dovidka.biz.ua дізнавшись, що стара шафа — це  портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка  не побоялася використати таку можливість. софійка випадково виявила, що стара шафа — це портал. тітка сніжана перед весіллям почала шукати старі коралі, в яких всі жінки їх сім’ї виходили заміж. коралі знайшли в старій шафі, а після знайомства з нареченим сніжани валентином софійка одягла коралі і взявши фото зі знайомства сніжани і валентина опинилася в минулому. виявляється шафа переносить софійку в той час, що на фото. на фото був засмучений хлопчик, прослідкувавши за ним софійка зрозуміла, що це син валентина… софійка повернулася в свій час сказавши фразу «коралі» навпаки — «ілларок». софійка товаришувала з однолітком сашком, який жив сам з трьома сестрами та мамою. сашко забезпечував родину як міг — продавав польові квіти, дрова, заробляв зважуванням людей. після зустрічі з сашком коралі зникли, софійка навіть подумала, що то сашко їх вкрав. але згодом з’ясувалося, що коралі вкрав вадим кулаківський. через зникнення коралів тітка сніжана відмінила своє весілля. згодом коралі софійці та сніжана вдалося викупити в товариша вадима, а софійка відкрила правду сніжані про валентина. довідник цікавих фактів та корисних знань софійка вирішує позбавити сімю кулаківських від старого прокляття. їй вдається роздобути старі фото кулаківських, коли вона одного разу наважилась прийти до вадима. але ця фотографія не зняти прокляття, адже гордій кулаківський обдурив багатьох людей, обдурив сімю міщенків, тому їх нащадки не мали щастя і були прокляті. софійка каже вадиму, що їй потрібні його старі сімейні фото, а зняти прокляття один екстрасенс. отримавши фото вона неодноразово опиняється в минулому, а завдяки коралям її ніхто не бачить. софійка дізнається все нові подробиці про життя кулаківських нащадків, а одного разу в минулому від сліпого старця дізнається, що зняти прокляття можна буде, коли земля і небо зійдуться. софійка довго не могла зрозуміти, коли той момент і кого вона має врятувати.  dovidka.biz.ua коли була повня в квартирі внизу знову відбувалося, щось страшне і дивне, софійка поділилася цим з сашком і діти вирішили пробратися до квартири в наступну повню. також софійка наважилася взяти кошеня у сашка і принести додому, яке назвали чорнобілка. софійка старалася сподобатися вадиму, але той постійно був у компанії ірки завадчук, і софійка ревнувала, але сподівалася, що коли зніме прокляття, то вони будуть разом. під час відвідин з тіткою сніжаною бабусі дідуся, що жили у половничику, софійка дізналася багато нового про нащадків міщенків, кулаківських, та про своїх пращурів.   

Однією з головних причин зародження козацтва була турецько-татарська експансія, що ставила під загрозу саме існування українців як нації. ситуація ускладнювалася тим, що україна не мала власної державності, а заходи урядів литви та польщі, пізніше речі посполитої, спрямовані на відсіч агресорам, були малоефективними. кримське ханство як держава існувало у 1449— 1783 рр. на землях кримського півострова, пониззя дніпра, ііриазов'я та прикубання. ще в хпі ст. ця територія була захоплена монголо-татарами і ввійшла до складу золотої орди. у сер. xv ст. ханові хаджі-ґірею вдалося вийти з-під золотоординські зверхності створити власну державу зі столицею у м. бахчисараї. у 1478 р., зваживши па могутність туреччини та її присутність і вплив на півострові, кримське ханство визнало васальну залежність від неї. до певної міри кримське ханство виконувало роль провідника турецької політики у східній європі. його зовнішньополітичні акції зводилися до грабіжницьких набігів, у результаті яких найбільше страждали українські землі. татари майже щороку, а інколи й по кілька разів на рік нападали на україну, вбиваючи та захоплюючи в неволю місцеве населення, спустошуючи міста і села. грабіжницькі промисли були для татар економічно необхідними, оскільки їхнє скотарське господарство було примітивним і не могло задовольнити нагальних потреб, тоді як торгівля людьми, здебільшого у кафі, давала значні прибутки. живим муром від нападів турків і татар для україни стало козацтво, яке вважало боротьбу проти "бусурманів" священним обов'язком. спершу воно відбивало турецько-татарські напади, а зміцнівши й саме розгорнуло наступ на володіння туреччини та її васала — кримського ханства, де визволяло бранців, руйнувало фортеці, захоплювало значну здобич. спершу переважали сухопутні походи, які набрали значних масштабів і стали регулярними. з часом запорожці активізують і чорноморські експедиції. вже наприкін. xvi — на поч. xvii ст. козацький флот зріс до кількох сотень одиниць і, не вагаючись, нападав на турецькі фортеці й міста. гучна слава про запорізьких козаків ширилася по всій європі, адже тодішня військова могутність туреччини вважалася нездоланною. в італії, німеччині, франції, ії в той час вийшло понад десяток творів, присвячених військовому мистецтву запорожців. багато держав, над якими нависла турецька загроза, шукали з ними зв'язків. значною мірою козацькі успіхи були пов'язані з талановитим керівництвом гетьмана петра cагайдачного (бл. 1570—1622), який, за підрахунками дослідників, провів 60 боїв на суходолі та на морі й жодного не програв. з ним на чолі козацтво остаточно перетворилося на окремий стан, а його збройні сили були реформовані з, по суті, партизанських загонів у регулярну дисципліновану армію. у політичній діяльності головною заслугою сагайдачного було те, що він зумів поєднати інтереси трьох най діяльніших частин українського суспільства — козацтва, культурно-освітньої верстви та духовенства. у результаті активізувалося як козацтво, котре поступово виходить за межі своїх вузько станових інтересів та долучається до загальнонаціональних справ, такі міщансько-духовна інтелігенція, яка, відчувши підтримку війська запорізького, почала сміливіше та енергійніше реалізовувати свої плани. в усій красі полководницький талант п. сагайдачного виявився і під час хотинської війни. навесні 1621 р. 160-тисячна турецька армія під проводом самого султана при 260 гарматах, а також 60 тис. татар вирушили, щоб розгромити річ посполиту. через нечисленність польського війська, яке становило трохи більше 30 тис. осіб при 38 гарматах, королівський уряд звернувся за до козаків, обіцяючи розширення їхніх прав і привілеїв. оскільки турецько-татарська навала загрожувала поневоленням і українському народові, козацька рада ухвалила надати в боротьбі проти "бусурманів". 40 тис. козаків рушило назустріч ворогові. а для того, щоб розпорошити сили турків, ще 10 тис. запорожців відправили на чорне море для активізації там воєнних дій. центральним пунктом бойових дій стала фортеця м. хотина, - куди 1 вересня прибуло козацьке військо. наступного дня сюди підійшли турки й та тари, які відразу вдарили по позиціях козаків, сподіваючись, що ті ще не встигли як слід укріпитися, проте зазнали великих втрат і змушені були відступити. надалі турецька армія практично безперервно протягом місяця здійснювала атаки на козацький табір, небезпідставно вважаючи, що розбивши його, легко впорається з поляками. але, втративши бл. 80 тис. осіб, так і не змогла взяти фортеці. 9 жовтня було укладено хотинський мир, сприятливий для поляків: 1) кордон польщі з туреччиною встановлювався по дністру; 2) турки й татари зобов'язувалися не чинити грабіжницьких походів на територію речі посполитої; 3) польський уряд погодився-заборонити козацькі експедиції проти криму і туреччини.