Двадцять п'ятого серпня 1964 року на порозі хати Галі Козачок стояв сват Федько Котигорошко з хлібом, купленим у сільмазі за двадцять дві копійки, перед Галиною мамою — Соломією Кіндратівною. Жучок, який назвав себе турецьким охотником, розповідав історію, наче він зустрів по дорозі князя, якому приглянулася голуба куниця — красна дівиця, але все не може він її відшукати та до у цього охотника. Довго Федько ходив, шукав ту куницю, але не знайшов. Вже й інших куниць охотник пропонував князю Вітьку, але той стояв на своєму та казав, що йому лише та потрібна. І ось знайшлася ця куниця у домі Соломії Кіндратівни.
Галя, знітившись, думала жарт то чи правда, а мама питала у дочки зі стриманою посмішкою, що ж вона, голуба куниця, думає відповідати свату. Федько чекав відповіді. Галина матір відповідала, що у Туреччину не хоче віддавати доньку, бо далеко, але Котигорошко стояв на своєму, кажучи, що якщо любиш — то женись. Жінка тактовно говорила, що і Галя розгубилась, і ранувато ще заміж. Хай приходить сват років через десять.
Федько пішов додому, а мати дівчини довго дивилася йому вслід, думаючи про те, що її донька вже настільки доросла.
"Вітька+Галя"
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Составить цытатную характеристику анны из повести "земля" кобылянской