Твір що потрібно людині для щасливого й гармонійного життя

Гармонія – це певний тип міри , де якісні протилежності  перебувають в якісній єдності і цілісності . ми часто замислюємось про своє душевне самопочуття , намагаємось зрозуміти чи врівноважені гармонійні тереза . та в чому ж полягає суть цього терміну ? на мою думку , вміння співіснувати з людьми , співчувати , розуміти , робить нас «чистішими» , мудрішими, добрішими , звертає увагу людей - ти стаєш комусь потрібний і розумієш , що у цьому житті тобі відведена неабияка роль. це , власне, щастя. а чи не є щастя наслідком гармонії ? адже коли людина спокійна вона не має тягаря на душі, їй підвласне все. не раз у журналі чи то газеті мені випадала можливість прочитати слова про те , що тіла й душа перебувають у повній гармонії. це означає , що людина цінує себе, свої якості , її тіло – це як доповнення душі, її довершеність. гармонію душі можна порівняти з гармонією природи і людини. останнім часом ми зовсім не цінуємо того, що дає вона нам , приймаємо її дари , приносячи при цьому ще й шкоду . але, говорять, що якби людина навчилася б цінувати природу і взялась за її відновлення , то та віддячила б їй сторицею. тоді ми були б у повній гармонії з нею : вона – нам, ми – їй. кожен користувався б усіма привілеями , але й знав міру, був спокійним , що через сто , двісті, тисячу років ще буде, що від неї взяти. то чи це не є щастям? хіба можливість спокійного, доброго, привабливого майбутнього і віра в себе це не є гармонією? кожен із нас намагається  відірвати ласий шматочок від загального щастя . усе в житті людина робить для того, щоб бути щасливою . і, не важливо, коли це станеться . можливо, у юності, у похилому віці, а найголовніше те, що ми женемось за власним щастям , щоб відчути, зрозуміти , що ж це таке , зробити ковток його і повірити в себе назавжди. невідомо хто нам його дає чи бог , чи ми самі здобуваємо власними зусиллями. цікаво , чи є ця чаша щастя , і в чому ж воно полягає? на мою думку, бути щасливим означає радіти кожному новому дню , бачити здоровими й життєрадісними батьків, друзів; мати мету у житті й вірити, що мрії збуваються. але з іншого боку в цьому і полягає душевна гармонія . коли людина прокидається зранку , бачить сонечко за вікном , радіє тому, що настав новий день  сповнений , переживаннями,  вона розуміє і вірить , що можливо, сьогодні з’явиться на небі зірка , яка матиме її ім’я. це і є гармонія та щастя . це два поняття, які доповнюють один одного і робляться нероздільними . сьогодні багато людей не є щасливими. якщо спитати у них чому? вони назвуть безліч причин , і , не одна з них не буде суттєвою , тому що найголовнішою є  відсутність гармонії душі. ці люди просто не мають сили волі , не намагаються повірити в себе, цінувати життя , як єдину можливість робити помилку і виправляти їх. один мудрець казав, що щастя і гармонія гналися за ним усе життя , а він тікав і не хотів зупитися і зустрітися з ними. чому ? просто намагався залишити близьким , рідним, для усього світу більше, але щастя його все таки спіткало, він прожив багато років, а може живе і досі , сповнюючи наші серця щастям. віра , надія ,любов переповнюють наші душі бажанням жити. тому не потрібно боятися поділитися власним щастям , щоб із тобою поділилися своїм.

через усе життя джеймс олдрідж  проніс любов до простих людей, доприроди, зберіг захоплення риболовлею та мисливством. його оповіданнями захоплюються і діти, і дорослі. тема дитинства представлена письменником у єдності людини й природи та через красу чистих людських взаємин. в австралійському циклі оповідань олдрідж з величезною майстерністю зумів передати дитячу психологію, розкрити духовний світ підлітка едгара. у своїх невеличких творах олдрідж прагнув показати силу і красу людини, її величезні можливості. письменнику належать слова: «у мене є оповідання «останній дюйм». його суть у тому, щоб своєчасно зупинитись, не перейти межі. насправді ж — це метафора. сьогодні у світі накопичено стільки зброї, що на останньому дюймі перед всесвітньою катастрофою опинилося людство. кожен повинен усвідомити свою відповідальність за долю світу, за долю цивілізації… щоб останній дюйм не був пройденим. щоб були люди на землі…»

 

новела «останній дюйм»  захоплює нас не стільки збігом дивовижних обставин, скільки своїм внутрішнім драматизмом. герой — пілот — береться не за свою справу: він опускається на дно червоного моря, де з ризиком для життя проводить підводні зйомки морських хижаків для телебачення. письменник намагається розкрити складні й болісні переживання бена, коли він, поранений акулами, збирає останні сили, щоб будь-якою ціною врятувати сина, а головне — зламати глуху стіну відчуження, подолавши отой «останній дюйм», який відділяв його від власної дитини. деві — десятирічний хлопчик, який розумів, що мати ним не цікавиться, а батько — стороння людина, «різка й небагатослівна». хлопчик гостро відчував свою самотність і непокоївся, що ж з ним станеться, якщо батько так ніка-ли й не випливе з морської глибини. після обіду деві запитує батька про те, чи відомо комусь про їхнє місцезнаходження. і, як завжди, батько грубувато відповідає: «ти не бійся, нічого з тобою не станеться! »

читать полностью:  

Ема стихотворения: пейзаж; общественно-политическая; любовная/интимная; философская. сюжет: есть сюжет: образы событий ; без сюжета: образы чувств художественные средства, с которых созданы эти образы: композиция: размер, рифма, ритм. размер: _ _' / _ _' / _ _' /_ _' ямб 4-стопный (ударение на каждом втором слоге) ; '_ _ / '_ _ / '_ _ хорей 3-стопный; '_ _ _ дактиль; _ _' _ амфибрахий; _ _ _' анапест. рифма: аабб - парная; абаб - перекрестная; абба - кольцевая. тропы - слова и обороты, которые употребляются не в прямом, а в образном, переносном значении: эпитет - художественное определение; сравнение; аллегория - иносказательное изображение абстрактного понятия/явления через конкретные образы и предметы; ирония - скрытая насмешка; гипербола - художественное преувеличение; литота - художественное преуменьшение; олицетворение - например: куст, который разговаривает, думает, чувствует; метафора - скрытое сравнение, построенное на похожести/контрасте явлений, в котором слова "как", "словно" - отсутствуют; паралеллизм. стилистические фигуры: повторы/рефрен; риторический вопрос, обращение - повышают внимание читателя и не требуют ответа; антитеза/противопоставление; градация - например: светлый - бледный - едва заметный; инверсия - необычный порядок слов в предложении с очевидным нарушением синтаксической конструкции; умолчание - незаконченное, неожиданно оборванное предложение, в котором мысль высказана не полностью, читатель додумывает ее сам. поэтическая фонетика: - повторение одинаковых согласных; ассонанс - повторение гласных; анафора - едино начатие, повторение слова или группы слов в начале нескольких фраз или строф; эпифора - противоположна анафоре - повторение одинаковых слов в конце нескольких фраз или строф. синонимы, антонимы, омонимы, архаизмы, неологизмы. образ лирического героя, авторское "я". направление: романтизм, реализм, сюрреализм, символизм, акмеизм, сентиментализм, авангардизм, футуризм, модернизм и т. д. жанр: эпиграмма (сатирический портрет) , эпитафия (посмертное) , элегия (грустное стихотворение, чаще всего о любви) , ода, поэма, , роман в стихах, песня, сонет и т. д.