Опис тараса григоровича шевченка у тексті "у бірянах" чому він був одягнений! ? на завтра нужно! 200 за ответ!

Урубашці, та у штанцях

Можливо, ти мала на увазі "у бур'янах"?

Уреєстрі імен найяскравіших зірок наукової, філософської думки навряд чи можна знайти хоча б одного мисленника, який би не міркував про людське щастя. дійсно, з часу виокремлення філософії, моралі та релігії в самостійні форми суспільної свідомості спроби осмислення цього феномену стали невід'ємним моментом рефлексії стосовно сенсу людського буття. безліч філософів переймалися виведенням "формули" щастя. більше того, досить часто, у багатьох випадках тема щастя ставала навіть лейтмотивом всієї філософської, моральної, політичної, релігійної чи-то правової системи  мислення. протягом усього розвитку світової етичної думки проблема щастя знайшла відображення у творчості кожного значущого для власної доби мисленника. що таке щастя взагалі? якими мають бути засади людської поведінки, чим слід керуватися особистості, аби забезпечити для себе та інших глибоке й тривале щастя? – ці запитання в різних формулюваннях ставили собі сократ і аристіпп, епікур і зенон, піррон і сенека, епіктет і марк аврелій, спіноза і гельвецій, кант і гегель, фейєрбах і     для когось щастя — це «абсолютна» свобода, бажання діяти так, як заманеться, що у свою чергу завжди робить людину нещасною і в кінцевому випадку вона сама це визнає. хтось вважає, що щастя — це повна спокійна самовдоволеність власним життям, але ж на світі існує багато різноманітних проблем і рано чи пізно таке задоволення зникне у зв’язку з неминучою старістю чи якоюсь хворобою або ж зі смертю близьких нам людей, а разом з ним зникне і так зване щастя. можливо хтось почувається щасливим тоді, коли досягає поставленої мети, але ж все тече, все змінюється і колись (а може й відразу після того, як людина зрозуміла що це для неї і є щастя) мета стає недосяжною, а з нею і щастя.           усі хочуть бути щасливими, проте уявляють щастя по-різному. навіть фахівці не можуть однозначно надати визначення цього поняття. часто це пов'язано з ототожненням трьох феноменів: щастя; уявлення про щастя, тобто щастя, яким його знає буденна свідомість (мораль є формою суспільної свідомості буденного рівня); «щастя» як поняття етики. все це породжує непереборні труднощі, оскільки втрачається предмет теоретичного аналізу. поняття «щастя», як і будь-яке інше наукове поняття, є не об'єктом, а результатом пізнання. філософія  не може обійти увагою ті напівпоняття-напівуявлення про щастя, якими послуговується буденна свідомість, що своєрідно осмислює цей феномен. результатом такого дослідження і є чітко окреслене поняття «щастя».         взаємозв’язок сенсу життя та щастя виявляється в тому, що наявність конкретного сенсу життя є умовою щастя, а з іншого боку – прагнення досягти щастя таким чином дає з’ясований  сенс життя.  актуальність данного дослідження полягає у пошуку відповіді на питання про сенс життя та наявність у ньому щастя, що неможливо зрозуміти поза процессом сапопізнання та прагнення до гармонії із світом загалом та власне із собою зокрема.  метою даної роботи є аналіз ідеї самореалізації людини як шлях досягнення істинного щастя. ця мета дослідження обумовила вирішення наступних : -        проаналізувати поціновування щастя в контексті європейської філософії;     -        дослідити онтологічно-екзистенційні виміри щасливого буття.  об’єктом даного дослідження виступає  щасливе буття, природа та способи його досягнення. 

Ужодному з творів давньоруської літератури, що дійшли до нас з далеких часів, ми не знайдемо такого багатства образів, такої майстерності мови, як у поемі «слово о полку ігоревім». проте головне значення твору все ж у тому, що він має в основі своїй живі народні інтереси і пройнятий почуттям палкого патріотизму.ми не знаємо імені автора поеми, про його походження можемо лише гадати, та після прочитання твору стає зрозуміло, що ця людина має в серці глибоке почуття любові до батьківщини й добре усвідомлює, звідки йде лихо для неї. на жаль, не тільки від зовнішніх ворогів, а й від самих руських князів, між якими не було згоди. автор-патріот закликає нерозважливих князів до єднання в ім'я руської землі, «бо через незгоду постало насильство від землі половецької». у поемі згадуються славні часи володимира мономаха, а потім з болем говориться, що розділилися його стяги в руках нащадків, — «одні стали рюрикові, другі давидові» святослав серед героїв поеми займає особливе місце. він по-справжньому переживає, бачачи князівські незгоди. святослав закликає молодших князів до об'єднання на боротьбу за справедливу справу оборони батьківщини від половців. образ київського князя в поемі змальований як об'єднуюче начало. автор в усіх епізодах твору нагадує про святий обов'язок князів у дружному єднанні боронити рідний край, інакше «стогнати руській землі, згадавши колишні часи і колишніх князів! » висока патріотична ідея — ідея єдності київської русі — проходить через усю поему. саме в цьому високому патріотизмі полягає найбільша цінність «слова о полку ігоревім». якою могутньою силою, страшною для ворогів, були б руські князі, коли б їхні дії були погоджені, об'єднані! з цього приводу згадуються величні у своїй простоті слова: «сила народу — в єд- " ності». може, варто до них прислухатися?