Написати твір-роздум "про зв'язок минулого з сучасними заповіти наших прадідів" має бути тез, доведення, висновок ось вам план за планом складіть : план: 1.скарби нації. 2.без минулого немає майбутнього. 3.пріклади патріотизму в часі київської русі. 4.обовьязок звережння історії в пам'яті 100 ів

Ggg ! ! ! 123 132 321 123

Який з творів 6-го классу мені сподобався,або запам'ятався найбільше? у  шостому  класі, на  уроках  української  літератури, ми  ознайомилися  та  вивчили  багато  творів  та  оповідань. довідалися  про  життя  предків, про  історичне  минуле, поринули  у  далеке  майбутнє  та  повернулися  назад, у  свій  улюблений  клас. усі   твори, оповідання, вірші  надзвичайно  цікаві  та  повчальні, але  допало  до  душі  найбільше  оповідання «зачарована  десна». коли  я  його читав , дійсно  був  зачарований    автора. так  тонко, так  по-справжньому  передані  в  творі  почуття, що  я  поринув  в  ці  спогади  і, наче  в  моїй   присутності  все  це  відбувалося. я  бачив  заквітчаний  навесні  сад, біля  низенької  хати. спостерігав  за  городиною. наче  зараз, стоїть  перед  очима  величавий  соняшник, а  через  тин  гарбузи  плетуться. а  далі  бузина, смородина, і  терпкий  запах  лободи  та  полину.                 разом  з  автором  полюбив  пташиний  щебет  у  саду  і  в  полі, плескіт  весняної  води, жаб’яче  кумкання  в  болоті, яблука, які    нишком  у  траву. чув, як  пахне  в’ялою  травою, квітами.                 перед  очима  стояла  десна-чарівниця. уявляв, як  п*ю воду  з  річки, а  вона  така  ласкава, солодка. на  березі  у  лозах – ожина, в  кущах – горіхи, в  лісі – гриби, в  озері, у  воді  скаламученій – риба. чув  як  каркає  ворона  сидячи  на  високій  сокорині.                 плив  у  човні  десною  і  насолоджувався  водою  тихою, небом  зоряним, місяцем, що  у  воді  сміється. так  мені  хороше  було  пливти  за  водою, так  легко, немов  не  плив  я, а  линув  у  синьому  просторі.

для поезії м.вороного характерні глибокі філосовські роздуми,патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ,рідну україну. у поемі "євшан-зілля" м. вороний порушує проблему вірності людини рідному краєві,своєму народові.використавши легенду про перебування сина половецького хана у полоні,його забуття про рідний край і батька,поет із болем у серці звертається до людей,які відцуралися від своєї батьківщини,які,потрапивши на чужу землю,забули рідну мову.чимало синів і дочок україни блукають по світу у пошуках щастя.це до них звернені слова поета: краще в ріднім краї милім полягти кістьми,сконати ніж в землі чужій,ворожій, в славі й шані пробувати. у поемі "євшан-зілля" в образі ханського сина бачимо тих українців,які шанують чужі звичаї і рідний край,які забули свої звичаї.микола вороний задає риторичне запитання: де ж того євшану взяти, того зілля-привороту, що на певний шлях направить,- шлях у край свій повороту? ! роздумуючи над поемою,я пригадала слова т.шевченка "хто матір забуває,того бог карає".я переконана,що горе тій людині,тому народові,який забуває своє коріння,свою мову,не дбає про свою країну.тому проблема вірності людини рідному краю і народу не може не хвилювати людство у будь-які часи. ми,молоде покоління,піднімаємось у своєму духовному і національному зрості,крокуючи шляхами розбудови самостійної україни,віддаємо всі сили на благо нашої країни,мріємо про свій вагомий внесок у цю справу.ми любимо свою батьківщину,свій народ,свою мову,а тому такі близькі нам слова поета: за честь і правду все віддай, коли ти любиш рідний край! я ,що тільки людина-патріот має право бути громадянином своєї нації,свого краю.отже,я закликаю своїх ровесників бути вірними своєму народові,своїй країні.