Як називалась гра із казки колосок в яку грали круть і верть

Круть і верть грали в довгу лозу

Події відбуваються в той період, коли козацтво було знищене, а селянство українських земель було закріпачене. волелюбні козаки не хотіли коритися, деякі з них втекли в турецькі землі й заснували там нову січ. час від часу туди тікали від невиданих утисків селяни. зібрався тікати й остап, якого пан за непокірність хотів віддати у москалі. прощається хлопець зі своєю коханою соломією, залишаючи її з осоружним чоловіком. соломія перевезла коханого через річку та й залишилася сама. ось вже довго йде остап степами, коли чує, ніби хтось його кличе. озирнувся — якийсь козак його доганяє. коли підійшов ближче, остап пізнав у молодому козакові свою соломію. жінка не могла лишитися сама з нелюбом, тому вирішила теж утекти. довелося тільки відрізати її довгі чорні коси, та вона ладна була всім пожертвувати заради коханого. з часом добралися остап із соломією до дунаю. тут разом з іншими втікачами мали чекати ночі, щоб переплисти човнами на інший берег. та коли сідали в човни, наїхали козаки й почали стріляти. знайомий соломії та остапа, іван, встиг вскочити у човна, вони ж лишилися на березі й мали швидко тікати. пересидівши деякий час, звернулися до знайомого мірошника, який обіцяв їм . той запропонував зробити плот та вночі самотужки переплисти дунай. через деякий час плот був готовий. ним попливли обоє втікачів, у густому тумані не бачачи нічого. тільки знову їм не пощастило — один козак почув плюскіт та вистрілив навмання в той бік. остапа було поранено в груди. ледве дісталися остап із соломією до твердого ґрунту, сховалися в плавнях. остапові було зовсім зле, жінка обмила його, перев’язала, а сама вирішила піти роззирнутися. соломія заблукала в плавнях і не могла знайти коханого. він же лежав самотній і прощався зі світом. ввижався йому дідусь, який своїми оповідями про козацьке життя завжди розпалював нескоримий дух в онукові. та соломії не було. до остапа прийшов голодний вовк, постояв трохи і пішов. навкруги горіли плавні. нарешті соломія знайшла чоловіка і кинулася до циганської хатки за підмогою. за гроші, які жінка мала у вузлику, цигани згодилися прийняти втікачів до себе, поки остап не видужає видужував він дуже повільно. хазяїни вже почали скоса поглядати на непроханих гостей, тому соломія мала йти на заробітки, гроші ж усі віддавала старому циганові. в хаті жили старі циган з циганкою та молоді, було видно, що це злодії. якось вночі, як звичайно, чоловіки вирушили на промисел, повернулися ж раптово. старий циган був поранений. наступного дня, коли соломія була на роботі, вони знялися, залишивши в хатині самого остапа. соломія ж у цей день зустріла знайомого івана. разом повернулися вони додому, але нікого вже там не побачили. не було ні циганів, ні остапа. кинулись його шукати і знайшли у в’язниці. даремно намагалася соломія довести його невинність. остапа вирішили видати росіянам. соломія підмовила івана відбити чоловіка в той день, коли його мають везти річкою на той берег. разом наскочили вони на турків, однак перемогти їх не змогли. загинув підстрелений іван, захлинулася в холодній воді соломія. вирватись вдалося тільки остапові. вже старим дідусем приходить він на берег річки і ввижається йому, що кличе його кохана соломія.

Ми часто чуємо, що творча людина – це не спосіб життя, а діагноз, і багато інших безпідставних припущень. так кажуть люди, які в силу своєї неосвіченості не змогли в собі розкрити той талант, який був подарований їм богом. творча натура відчуває цей світ злегка інакше, спостерігаючи за фарбами життя в більш яскравому варіанті. творчість – це якийсь дар, яким володіє людина, що просто зобов’язана розкриватися для навколишнього світу. вважається найбільшим злочином приховування своїх здібностей і відмова від того, що б показати себе світу. фантазія творчої людини являє собою цілий паралельний світ, в який доступ мають тільки обрані нею люди. будучи чимось неймовірним, вона дозволяє створювати чарівний творчий продукт, який прості «смертні» можуть споглядати в музеях, у продажу і в інших містах громадської доступності. чого тільки варті чудові казки великого андерсена! тільки людина, позбавлена почуттів, зможе залишитися байдужою до прекрасної русалоньки чи милої дюймовочки. цей автор вмів розглянути серед простих сірих перехожих чудові персонажі своїх творів. прочитавши якусь дуже цікаву книгу, ви замислювалися хоч б на мить про її автора? як і чим живе людина, в голові якої народжуються такі шедеври. іноді шалено хочеться хоча б день прожити життя людини, яка здатна на дива, походити по місцях, які відвідує ця особистість . хочеться випити саме той чай, який митець пив в момент, коли в голові «варилася каша», що незабаром перетворилася на нове життя. неможливо повною мірою оцінити різницю електронних варіантів книг та іншої творчості в порівнянні з тим, коли до них можна доторкнутися. іноді, коли тримаєш в руках якусь хорошу книгу, здається, що відчуваєш її серцебиття. ось закриваються очі, і ти потрапляєш у світ автора, в його емоції, в його страхи і переживання. в цей же час, відкривши електронну книгу, ми споглядаємо бездушні букви, які холодно дивляться з моніторів в стомлені очі читачів. окремо слід відзначити талант фотографів, які наче електровоз, рухаються вперед по рейках життя. ці люди вміють не тільки часом і відображати кращі моменти життя, але і вибирати при цьому найкраще висвітлення, ракурс, місце і спосіб. тільки воістину талановита людина з глибоким світоглядом зможе передати всю філософію цегляних стін і болючість переповнених сміттєвих баків. при всій безглуздості експозиції, часом неможливо відірвати погляд від таких фотографій. багата фантазія хороших фотографів відкриває нам суть того, чого часом ми навіть не помічаємо. я вважаю, що основною ідеєю фантазування, яке надзвичайно важливе у житті творчих особистостей, є відхід від дійсності в майбутнє, який відбувається для прогнозування. часом людина настільки абстрагується, що не може вже розрізнити грань між реальністю і фантазією. благополучний результат криється у використанні фантазії, негативний же закінчується тим, що фантазія полонить і забирає людину в світ мрій. практично вся людська духовна культура являє собою продукт уяви. саме цей продукт забирає людину за межі її сьогочасної життя, відкриваючи майбутнє і закриваючи минуле. без постійного розвитку уяви людина разом зі своїми амбіціями гасне і перетворюється на згасле вугілля, яке відлетіло від багаття далеко вбік.