Твір на тему духовне багатство - найбільший скарб людини у житті

Людина завжди шукала сенс життя у чомусь. деякі люди знаходили сенс у багацтві чи в чомусь іншому, а деякі знакодили його у самому собі. сила духу є вершиною себе, люди з великими мають великий дух, який змушує їх жити далі та творити щось добре

Максим- син захара беркута, любить мирославу, добрий, служив інтересами народу, батькові, мудрий, герой. чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між слугами максим беркут усюди був однаковий, спокійний, свобідний, в руках і словах, мов рівний серед рівних. товариші поводились з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялися і жартували з ним, а проте виповнювали його розкази точно, швидко і так весело та радо, немов і самі без розказу були би в тій хвилі зробили те саме. боярська служба, хоч не  такої рівної вдачі, далеко не так свобідна в поводженню, далеко похпніша з одних гордо висміюватися,   перед другим низенько хилитися, все ж таки поважали максима беркута за його звичайність і розсудливість і хоч не без дотинків та жартів, таки робили те, що він казав. він виявивив   себе як бестрашнийлицар і вольовий начальник. для нього рідний край, народ дорожчі від особистого життя. мирослава  - дівчина-русинка, дочка боярина тугара вовка, її матір померла, тому мирославу виховувала нянька (або проста селянка). мирослава нічого не підозрювала про темні справи свого батька, бо звикла поважати, любити людей, відноситись до них з повагою та довіряти їм. дізнавшись що батько її зрадник, героїня відмовилася від нього. вона дуже хвилюється коли захар беркут хотів розбити ворогів повністю, вбивши при цьому і свого сина, якого мирослава щиро покохала. вона добра і хоробра, відважна пішла ловити навіть дикого звіра.

Відповідь:

Судаки жили дружно.  Дід Андрій навчав Павлуся козацької справи. А Павлусь і Гануся взагалі стояли один за одним горою. Коли Павлусь робив  якусь шкоду і ховався від покарання , то саме Гануся просила батька не карати брата. Цитата "Тоді він утікав або до діда в пасіку, або в тернину, звідки не вийшов би ні за що в світі, хоч не раз бував дуже голодний.  Тоді вже Ганна просила за нього, так уже просила, так плакала, поки не випросила вибачення".  В свою чергу, Павлусь потай від діда навчав Ганусю всього того, що розказував йому дід.  

Пояснення:

цитата " З цього завелась між дітьми така любов, що одне без одного жити не могло і, здасться, не було нічого тако-го, чого б не зробив Павлусь для Ганнусі..."