Доведіть, посилаючись на текст гер переможений, що фрідріх був жертвою війни ?

Фридрих был трудолюбивым и мирным человеком.он работал не по своей воле это было после войны.когда пленных оставили отрабатывать.он скучал за своими дочерями .так как мог смотреть на них только на фото.далее говорилось о том что он тяжело заболел.и при этом он тихо делал украшения а после развешивал их .он  был добрым человеком которого не жалела судьба.вскоре он к сажелению не на своей родине и так и не увидев своих родных.

Романом «Мастер корабля» завершался первый, поисковый этап творчества Ю. Яновского. Оценка его критикой 20-х и начале 30-х годов была неоднозначной. М. Доленго, например, хоть и считал роман выдающимся произведением (за определенную совершенство исполнения и мажорный его тон), но в полной принадлежности «к пролетарской литературы» отказывал . Считать это негативным или позитивным - не в этом дело; отличительной остается типичная болезнь пошлой критики 20-х годов, когда измерением принадлежности произведения к какому направлению оставалась тематика и типаж. Не действует в «Мастеру корабля» пролетариат - значит, произведение не пролетарский и др. Дикую силу такой вульгаризации Ю. Яновский больно чувствовал после опубликования романа «Четыре сабли» (1930)

Объяснение:

Твір “Маруся” вважається першим прозовим твором нової української літератури, а Квітку-Основ’яненка – батьком української прози (фундатором).Рід літератури: епос.

Жанр «Маруся»: соціально-побутова сентиментально-реалістична повість,

Тема «Маруся»: зображення життя і побуту українського народу кінця XVIII - початку XIX ст., відтворення його душевної краси й високої моральної чистоти,

Ідея «Маруся»: уславлення внутрішньої та зовнішньої краси, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання простих українських людей,

Художній напрям «Маруся»: характерні ознаки сентименталізму і риси реалізму.

Герої: Маруся, Василь, Наум Дрот і його дружина Настя (Марусині батьки), Оле­на (Марусина подруга).

Композиція «Маруся»: події відбуваються у хронологічній послідовності.

Лише одна сюжетна лінія — чисте, вірне, нещасливе кохання дочки замож­них селян Марусі й бідного ремісника-рекрута Василя.

Сюжет повісті по­даний послідовно, без екскурсів у минуле й майбутнє:

експозиція (християнський роздум про минущість усього земного, зна­йомство з головними героями, сім’єю Наума Дрота);

зав ’язка (кохання з першого погляду Василя й Марусі);

розвиток дії (Василь просить руки дочки в Наума Дрота, який йому від­мовляє; хлопець іде на заробітки; Маруся в гаю потрапляє під зливу, хворіє);

кульмінація (смерть Марусі);

розв’язка (постриг Василя в ченці, його смерть через тугу за коханою; утіха Марусиних батьків у праці, молитвах, смиренні й спілкуванні з Богом).

Основний конфлікт у творі — сентименталістський: між почуттям щирого кохання двох людей і невблаганною долею,, що присудила їм розлуку. Окрім нього, проглядається і соціальний конфлікт — на перешкоді одру­женню закоханої пари стоїть майнова нерівність: багатий селянин Наум Дрот не хоче віддавати свою єдину доньку за бідного парубка-рекрута. Проте він дає згоду на шлюб тоді, коли Василь змушений іти на службу в місто до купця, щоб заробити гроші й знайти собі заміну в солдати.

Повість наснажена позасюжетними елементами. Митець з любов’ю пере­дає яскраві картини життя українського села, використовуючи розлогі пей­зажі та етнографічні описи: одягу, побуту, культури взаємин, інтер’єру української хати, українських обрядів; розкриває психіку героїв, їхній вну­трішній світ, сильні почуття і переживання.

Композиційною особливістю є обрамлення сюжету повісті: початок і кі­нець тексту стає художньою рамкою, в якій оповідач висловлює повчальні сентенції, міркування, що допомагають збагнути ідею твору.

Проблематика «Маруся»:

батьків і дітей;

соціальної нерівності;

спроможності на глибокі почуття простих людей;

життя і смерті;

пошуків щастя.

Примітки: Образи Марусі та Василя відчутно ідеалізовані; автор вдається до психоло­гізму в розкритті характерів — це яскраві ознаки сентименталізму. Найяск­равіше втілені риси сентименталізму в образі Василя: психологічний стан закоханого хлопця, віщування серця під час розставання пари на кладови­щі, важке переживання смерті коханої, добровільний відхід від мирського життя, смерть від туги тощо. Рисами реалізму в повісті є змалювання кар­тин народного побуту, обрядів і звичаїв, відтворення тяжкого лиха — рек­рутчини.

Г. Квітка-Основ’яненко першим в українській літературі утвердив оповідну манеру письма, за що Т. Шевченко назвав його «батьком». Пізніше це ім’я поширилося й закріпилося, і сьогодні Г. Квітку-Основ’яненка називають «батьком» української прози.