Будь даска дуже треба твір мініатюра з укр літ за темою "краса вірності в коханні " за повістю м.коцюбинського дорогою ціною

Вона полягає у тому що соломія так кохала остапа що готовабула заради нього на все.вона пішла за ним коли той подався втікати, образіла волосся щоб їх не знайшли.кохання соломії до остапа було безмежним.

Невеликий за обсягом вірш р. кіплінга «якщо» увібрав у себе одну з головних ідей його творчості — формування ідеології особистості, панування ідеї вищого морального ґатунку. такий світогляд, який показує автор у своєму вірші методом анафори, почав формуватися в нього з дитинства. так, навчаючись у пансіоні, ще хлопчиком він зазнав знущань та принижень з боку вихователів. таке життя на підсвідомому рівні сформувало його прагнення до справедливості та збереження гідності, спонукало до боротьби за власну свободу та незалежність від життєвих обставин. ще підлітком під час навчання в чоловічій школі, він навчився протиставляти особистість насильству як організованій системі в певній спільноті.  працюючи репортером, висвітлюючи вчинки людей в різноманітних екстремальних ситуаціях: війни, епідемії, катастрофи, тяжкі умови праці, р. кіплінг викарбував модель поведінки людини. р. кіплінг бере за взірець поведінку та вчинки «білих людей», які несуть, на його погляд, просвітницьку й позитивну місію в суспільстві. ці люди — романтики, віддані неписаному «кодексу честі». насамперед — це люди дії, які на краю світу в складних умовах будують дороги, мости, лікують, керують, захищають. взагалі — розбудовують цивілізацію «білих». (за таку позицію йому часто дорікали расизмом.)  у вірші «якщо» р. кіплінг ніби підсумовує свій життєвий досвід, концентрує його у фрази, що як постріл вражають свідомість людини, змушують її приміряти риси ідейної моралі та вчинків на себе, ніби запитуючи: «а чи зміг би я так діяти, як пише р. кіплінг у своєму вірші? » на перший погляд, модель, запропонована р. кіплінгом, дуже проста і направляє людину до вчинків простих категорій: «добро-зло», «життя — смерть», «дія — пасивність». проте вражає сила глибокого проникнення у свідомість ідей письменника про місце справжньої людини в суспільстві. спокійна рішучість у будь-якій ситуації, віра в самого себе, зневага думки натовпу, пронизує читача, немов удар струму. у своїй творчості, як правило, письменник будує моральні принципи поведінки людей, не розділяючи в абсолюті добропорядні вчинки від гріховних або неблагополучних, не розмежовуючи їх різко. але у вірші «якщо» він підносить до абсолюту етичну цінність таких рис людей, як мужність, енергійність, стійкість. р. кіплінг оспівує у вірші філософію, направлену на дію розбудови. тільки своїми діями людина стверджує цивілізаційний шлях. так, втративши всі сили під час досягнення мети, після поразок та невдач, людина знов і знов відновлює свої цілеспрямовані дії у вибраному напрямку. автор показує, що взірець «справжньої» людини — це концентрація сили духу на грані неможливого. коли всі сили вичерпані, усе втрачено, за певних умов людина спроможна, «зціпивши зуби», триматися в руслі особистих ідеалів.  людині належить час, і діяти в часі вона повинна гідно, як володар свого життя, підносячись над своїми пороками та недоліками. час є однією з найважливіших категорій для людини дії. тому марнувати його на вчинки, які не відпові «кодексу честі», людина не повинна. 

Життя прожити – не поле перейти» – дуже часто нам траплялись ці слова в книжках. Але чи кожен із нас дотримується цих заповідей?

Я гадаю, щоб бути людиною з великої літери, треба навчитися відповідати за свої помисли й вчинки. Адже відповідальність – це обов’язок перед кимось або чимось і навіть перед самим собою. Людина повинна усвідомити, що вона не тільки член родини та громадянин своєї країни, а й житель планети Земля. Тому кожен наш проступок так чи інакше залишить свій слід і на сім’ї, і на державіЯ вважаю себе відповідальною людиною. По-максимуму намагаюся слідкувати за своїми вчинками. Я відповідальна перед друзями за те, що я роблю і як ставлюся до них. У мене найкращі друзі, тому разом ми проводимо весь вільний час. Я відповідальна перед собою за свої вчинки. Навчилася тренувати силу волі, поважаю своїх батьків, бережу навколишнє середовище. І це найменший список із того, що повинен робити кожен. Звісно, це складна робота над собою.

На жаль, сьогодні не всі публічні діячі відчувають за собою вантаж відповідальності. Не хочуть виконувати своїх обов’язків. Тому й настає період хаосу