Повісь "дорогою ціною" характеристика соломії. бажанно підтвердженням із тексту.

Неодноразово, мабуть, кожному з нас випадало спостерігати за вчинком, гідним поваги та захоплення. ми думали про те, що так могла вчинити тільки сильна людина. але навряд чи нам доводилось пережити чи побачити на власні очі щось хоча б подібне до того, що описано в повісті м. коцюбинського «дорогою ціною». образ соломії — оригінальний, але життєвий. наскільки відомо з історії україни, всі історичні умови, у яких відбувається дія твору, правдиві, а такі люди, як соломія, не тільки існували, а й були певним типом: багато хто з кріпаків у середині xix сторіччя, не витримавши приниження кріпацтва, вдавався до рішучих дій, виборюючи собі волю нехай навіть ціною власного життя. література не лише вводить нас у контекст далекого минулого чи актуальної сучасності, а й формує певні стереотипи щодо характерів людей, їхніх вчинків та прагнень. говорячи «українська дівчина», ми часто бачимо перед собою образ, створений сентименталістами й романтиками. вона постає перед нашим уявним зором покірливою та скромною, простою та тихою, безумовно, гарною зовні, із чутливою поетичною душею. цей образ взятий з життя, він також не вигаданий. але кожен час, кожні історичні обставини формують свого «героя». звикли до стереотипів, ми навіть дивуємось, побачивши в українській літературі таки новий, незвичний для нас жіночий образ. соломія, звісно, має поетичну душу вміє кохати, бути ніжною та щирою. але ми не помічаємо в її характері тієї покірливості та бездієвої сумовитості перед труднощами, яку зазвичай приписують «українській жінці» як узагальненому образові. вона не просто здатна до інших, сильніших, бурхливіших емоцій, їй не просто знайоме відчуття обурення через несправедливість і жага дій, — вона знає, що таке справжні дії, боротьба за своє майбутнє, мужність та безстрашність. содомія постає перед нами щиро закоханою жінкою. її кохання сильне. вона готова ризикувати, боротися, аби здобути волю й побудувати і пік життя так, як вважає за потрібне. вона здатна йти за своїм чоловіком попри те, що шлях, обраний ним, складний та ризикований. але річ навіть не в тім, щоб пристати на те чи інше рішення: соломія здатна сама вирішувати, не тільки вкупі з остапом, а й самостійно. саме вона вирішує визволити остапа, коли той потрапляє в ув’язнення, саме вона разом з іваном втілює свій план у життя. на жаль, соломію чекає трагічна доля: вона тоне у бурхливих водах, хоча стільки разів вибиралася з небезпеки, перемагала бурхливі води життя. згадуючи про неї, остап говорить, що на дні тепер поховано половину його душі. не тільки справжнє почуття, а й спільний ідеал, спільна боротьба об’єднали дві закокохані душі, зробивши їх єдиним цілим. нині вже ніхто не вважає за чесноту скромність чи покірливість. багато хто із сучасних жінок має, як кажуть, «чоловічу вдачу»… але ж образ соломії захоплює насамперед тим, що її мужність була зумовлена високим ідеалом, її наполегливість на шляху до поставленої мети була духовною потребою, прагненням волі як необхідного елементу гідного й щасливого життя. не так часто зустрічаються постаті, у яких сила поєднується зі справжніми цінностями. мабуть, соломія приваблює й зачаровує читачів не лише силою своєї особистості, а й духовністю своїх переконань, моральною красою. мені дуже сподобався образ соломії, я вважаю, що він може слугувати прикладом і сучасному жіноцтву, прикладом поєднання краси внутрішньої та зовнішньої із незламною вдачею, із прагненням домогтися справедливості навіть такою дорогою ціною…

Ява рень – це відчайдушний енергійний хлопець. але звідки ж взялося таке незвичайне ім’я – ява? так назвав себе сам хлопець, коли йому виповнилося лише півтора роки. мале пискля хотіло сказати «я – ваня», а в нього вийшло лише «ява». ось і причепилося до хлопця, як реп’ях до собачого хвоста, оте «ява». справжнім ім’ям хлопця майже ніхто у селі не називав. у яви було скуйовджене руде волосся і рясно вкрите веснянками обличчя. хлопець цей надзвичайно відчайдушний і енергійний, зазвичай він і стає ініціатором різноманітних вигадок і бешкетів, у яких завжди приймає участь і його ліпший товариш павлуша. ява то вигадує про метро під васюківкою, то влаштовує бій биків, то організовує шкільний театр. незважаючи на всі бешкети яви, цей хлопець здатний і на серйозні вчинки. наприклад, коли йому знадобилося перездавати екзамен, він знайшов в собі сили все літо готуватися до перездачі, ховаючись на вигаданому ним самим острові і вважаючи себе «робінзоном кукурузо».

«ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви возний, а я простого роду» возний: «ти одна заложила єму (серцю) позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже години». «не багата я і проста, но чесного роду, / не стиджуся прясти, шити і носити воду». «моє все багатство єсть моє добрє ім’я». виборний: «золото — не дівка! наградив бог терпилиху дочкою. кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і матір свою на світі держить». «лучче умерти, як з немилим жити, / сохнуть з печалі, щодень сльози лити». «бідность і багатство — єсть то божа воля; / з милим їх ділити — єсть щаслива доля» _ наталка — матері: «я покоряюсь вашій волі і для вас за пер- шого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду петра і не буду ніколи плакати». «…живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче, той не вскубне». «хто живе чесно і годується своїми, тому і кусок черствого хліба смачніший од м’якої булки, неправдою нажитої». терпилиха про дочку: «…вона добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби б добрий, вийти заміж». виборний про наталку: «…всі матері приміром ставлять її своїм дочкам». «страшно і подумать, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба миловати, як осоружного любити». микола: «ай наталка! ай полтавка! от дівка, що і на краю пропасті не тілько не здригнулась, но і другого піддержує». «…я сама не хочу за пана возного: до сього силою ніхто мене не принудить. і коли на те іде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од петра і за возним ніколи не буду». наталка про себе: «дівка проста, не красива, / з добрим серцем, не спесива… / коло мене хлопці в’ються / і за мене часто б’ються».