Які художні засоби є реченні із твору В.Дрозда "Білий кінь Шептало" " ..по небу прокотився невидимий гуркіт і впав десь поблизу, за лісом" а)епітет б)гіпербола в)анафора г)персоніфікація

А) епітет

Объяснение:

ответ: г

Объякснение:

Самим моїм найкращим другом є моя мама. Тільки їй я можу розповісти будь-яку таємницю, довірити самий заповітний секрет. Вона ніколи не відмовить у до завжди дасть той рада, який дійсно необхідний.
Мама завжди каже, що між люди повинно бути довіра. Вона вчить мене добра, допомагати всім, хто може потребувати моєї до слова завжди підтверджуються діями – мама ніколи не робив нікому нічого поганого. Її руки завжди випромінюють тепло і пахнуть ваніллю. Іноді, коли буває сумно, так приємно встромити в мамине плече і просто Вона ніколи не ставити зайвих питань, а дочекається, коли я сам запитаю її про що-небудь. Мама ніколи не намагається нав'язувати свою думку, вона поважає мене як особистість і завжди намагається підтримати у всьому. Якщо я часом буваю неправий, мама ніколи мене не лає, а м'яко вказує на помилки і підказує, як можна їх виправити.
Мої друзі ставляться до моєї мами шанобливо. Вона дуже гостинна і добре знайома з усіма хлопцями, з якими я дружу. Мама завжди прагне до м, якщо є необхідність. У нашому будинку багато тварин – кішка, собака, хом'як, папуга, рибки. Мама каже, що тварини допомагають нам жити в гармонії з собою і прищеплюють почуття відповідальності. Я знаю, так говорять багато дітей, але моя мама воістину найкраща, і я її дуже люблю.

Сучасник Івана Франка, Лесі Українки, Павла Грабовського, Володимир Самійленко увійшов в українську літературу як усебічно обдарована людина — талановитий лірик, дошкульний сатирик і фейлетоніст, драматург і перекладач. У центрі його інтересів завжди була Україна і її багатостраждальний народ, задля неї він, власне, і жив, тому зневажливо ставився до псевдопатріотичної балаканини деяких земляків. їх базікання про «високі матерії», неробство, боягузтво Володимир Самійленко висміює у вірші «Патріоти». Сюжет його простий: двоє хлопців стояли і розмірковували, а точніше, базікали, про «долю своєї землі». На словах вони «боронили» права народні, роздумували «про окремість натури», «давність своєї культури», фантазували про те, «як дійде народ своїх прав». А третій хлопчик стояв собі мовчки, бо «він мовити красно не міг», але щиро вболівав за долю своєї безталанної України:Вбачались йому патріотиІз купою слів голосних,А поруч мільйони голоти,І темність, і вбожество