Паспорт твору т.г шевченка сон "на панщині пшеницю жала"

Сон (на панщині пшеницю жала) — вірш тараса григоровича шевченка, написаний у петербурзі, після його повернення з заслання вірш «сон (на панщині пшеницю жала)» — останній запис у його щоденнику. дата написання вірша визначена: 13 липня 1858 року, у відповідності з датою появи вірша у щоденнику. вірш був вписаний шевченком у щоденник наступного дня після того, як автограф щоденника був подарований м. лазаревському. передостанній запис у щоденнику зроблений в травні 1858 року, за майже два місяці до останнього. таким чином можна припустити, що вірш «сон (на панщині пшеницю жала)» міг бути написаним раніше, а 13 липня 1858 року тільки був вписаний в щоденник. літературознавці припускають, що цей вірш подобався поетові і він дарував його друзям і знайомим — адже, крім автографа в щоденнику, збереглося ще чотири інші: на звороті офорта якого шевченко подарував ф. черненкові, в «більшій книжці», в листі до м. в. максимовича 22 листопада 1858 року та окремий автограф з датою 8 лютого 1859 року. всі автографи мають деякі відміни. в першому автографі вірша (в "щоденнику) після слів «ще копу дожинать пішла» були рядки: «останню, може; бог , то й сон твій справдиться». в першодруку та в інших редакціях (крім «більшої книжки», де ці слова дописані іншою рукою) їх нема. надруковано вірш сон (на панщині пшеницю жала) вперше в журналі « беседа» (1859, № 3) з присвятою марку вовчку.

Що уособлює. зло, шкоду, безсердечність, боягузтводії- дорослий, але сидів і насмішкувато з кущів спостерігав, як діти рятували лося; вистрілив у нього; боячись покарання, хотів його позбавитисяпортрет- кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям, в розтоптаних, з довгими халявами, чоботях, в яких він тонув мало не по пояс. радість на його обличчі змагалася з настороженістю, і від того воно бралося то темними, то світлими спалахамихарактер- підлий, підступний, жорстокий, несправедливий, жадібний, боягузливий; навіть прізвище має неприємне

Сучасна література для дітей: огляд       якщо нарікають, що сьогодні пишуть мало дитячих книг, то це стосується художніх творів для дошкільників— найменшої читацької аудиторії.       цілком природно, що на парнасі дитячої літератури завжди займала почесне місце казка, і сучасне красне письмо для дітей — не виняток. дітям пропонують казки на різний смак: сучасна казка (зірка мензатюк «казочки-куцехвостики», «київські казки»), казкове фентезі (олександр дерманський «король буків, або таємниця смарагдової книги», ніна воскресенська «руда ворона», «останнє бажання короля»), казкові пригоди (леся воронина «прибулець із країни нямликів», іван андрусяк «стефа та її чакалка»), казка з історичним антуражем (зірка мензатюк «таємниця козацької шаблі»), стилізація під народну казку (марина павленко «півтора бажання, або казки з ялосоветиної скрині»). чарівних країн, які відкривають сучасні письменники для дітей, стільки, що можна з повним правом видавати так званий український казковий атлас, де будуть зазначені і казкова країна на городі під повіткою із книжок олександра дерманського, і пурпурова планета лесі воронини, і відкрита нею же у стіні старого будинку країна нямликів, і королівства ніни воскресенської, і навіть цілком реальний сучасний київ, свідченням чого стали «київські казки» зірки мензатюк. твори цієї письменниці з промовистим ім’ям дозволяють побачити диво повсюди, знайти казку скрізь: і у бабусиній скрині («катрусині скарби»), і у народних святах («макове князювання»), і у зміні пори року або днів тижня («казочки-куцехвостики»), і у природі, яка нас оточує («як до жабок говорити»). фантастичне і реальне переплітаються у її творах так природно, що навіть не дивуєшся, коли у день києва можна зустріти князя кия з братами і сестрою либіддю («київські казки»), патріотично настроєний привид спонукає подружжя руснаків знайти старовинну козацьку реліквію («таємниця козацької шаблі»), а хлопчик іванко не лише вірить у дива, але й творить їх сам («чарівний іванко»). «дитина… сприймає світ як диво, не тримає зла. цього потрібно повчитися і нам, дорослим. дитячий письменник повинен більше бути дитиною, аніж пересічний дорослий. ні, не треба розповідати вигадки. слід говорити про важливі речі… але високі цінності слід заховати глибоко та ретельно. так, щоб маленький читач зміг сам їх усвідомити», — вважає письменниця. за повість «таємниця козацької шаблі» зірка мензатюк у 2008 році отримала премію кабінету міністрів україни імені лесі українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва.       дитинство — світ особливий: дерева у ньому величезні, незнайомі будинки — загадкові, а таємничі істоти можуть з’явитися будь-де, будь-якої миті. так вважає марина павленко, яка успішно працює на ниві як дорослої, так і дитячої літератури. «не відокремлюю дитячий світ від дорослого, — мовила письменниця в одному з інтерв’ю. — дитиною зображала з ляльками маму, зараз по-дитячому прагну якогось вигаданого і захищеного світу, — де та лінія, яка визнає межу між дитинством і дорослістю? в моїй першій книжці поезій дуже багато «дитячого», але ніхто не називав «бузкових зошитів» літературою для дітей. і навпаки, в «домовичкові з палітрою» та казках «півтора бажання» не лише немає «дитячого сюсюкання», а й багато прагматизму, іронії, інших симптомів дорослого буття. мені дуже дорога одна з рецензій «березоля», де було сказано, що мої казки «п’ють каву, як дорослі, і люблять солодке, як діти…пліткують, як дорослі, і бавляться, як діти». образом дитинства став для марини павленко патлатий шепелявий домовичок, якого можна поставити в один ряд із вінні-пухом, карлсоном, героєм сергія дзюби кракатунчиком та російським побратимом кузькою. адже збідненим буде дитинство без казкового друга, схильного до вигадок, бешкетництва, вихвалянь, а то й філософських роздумів. домовичок марини павленко сипле приказками, як горохом, ненавидить телевізор-«чашокрад» і полюбляє сімейні читання, виховує вже два покоління дітей і прагне змінити долю відомих казкових героїв, малює і пише мемуари, дресирує кроликів і заробляє гроші, куючи зозулею. проте всі його пригоди перерахувати важко, краще читати казкові повісті «домовичок з палітрою» та «домовичок повертається». не меншої уваги заслуговують «півтора бажання, або казки з ялосоветиної скрині» — мудра і тонка стилізація під народну казку, а також твори для читачів середнього шкільного віку — трилогія про софійку-русалоньку і нова книга письменниці «миколчині історії».