Написати мини твир добрий вчинок братив

українські народні родинно-побутові пісні дуже різноманітні за тематикою, настроєм, художніми засобами виразності. у них правдиво відображено все життя українського народу, багатство його духовного світу, найзаповітніші мрії і прагнення. великий знавець українського фольклору, письменник михайло стельмах зазначав: «нема такої значної події в житті народу, немає такого людського почуття, яке б не обізвалося чи рокотом грому, чи ніжною струною в українській ліриці, яку по праву можна назвати нашим національним скарбом і перлиною світової народної творчості».

серед найпоширеніших родинно-побутових пісень — пісні про кохання, пісні про родинне життя, колискові та жартівливі пісні. у піснях про кохання всі перипетії стосунків двох: і перше несміливе почуття, яке боїться виказати себе навіть поглядом, і відкрите утвердження щастя закоханих, і сумніви та образи, і біль розлуки, і невтішне горе зраджених, і мрії про майбутнє одруження. виспівуючи свою любов, дівчина добирає зворушливі у своїй простоті й правдивості слова. для неї від миленького кращого немає, бо гарне у нього все: і «любая розмова», і «що сам молод, під ним кінь ворон, ще й в сопілку грає! », навіть його сліди їй дорогі: «та вирву я, вирву кленовий листочок, прикрию, пристелю милого слідочок…» в уяві юнака також постають найпоетичніші образи, коли він думає про свою милу — червона калина, чорноброва, пишна, «серденько, рибонька, дорогий кришталю».

одним із найпоширеніших мотивів у піснях про кохання є мотив розлуки. і це не випадково: період розквіту народного пісенного мистецтва xv—xvii ст. був часом лицарської звитяги, далеких походів, запеклих боїв. молоді люди бачилися одне з одним короткий час, а потім минали довгі роки очікування, і від того, як відзначав м. гоголь, «кохання їх стає надзвичайно поетичним».

пісні про родинне життя говорять про радість і смуток, щастя материнства й горе сирітства, сімейну злагоду й незгоду. чимало пісень складено жінками, нещасливими в сім’ї, адже часто дівчину віддавали заміж за нелюба, котрий був, однак, багатим женихом. потім, у чужій сім’ї, вона ставала наймичкою, над якою збиткувалася свекруха, бо «невістка — чужа кістка», яку бив чоловік-п’яниця.

мати й дитя — це найпрекрасніші образи із загальнолюдської скарбниці духовності. чуттєвий зв’язок, що з дня народження існує між матір’ю та дитиною, дуже точно відбивався у зворушливо щирих і безпосередніх колискових піснях. усю любов і ніжність, бажання бачити своє дитя щасливим, розумним, здоровим, гарним мати вкладає в невибагливі рядки і простеньку мелодію, що підпорядковується ритму гойдання колиски. монотонний тихесенький наспів і пестливі лагідні слова мають заспокоїти, приспати дитину, тому м’якенькими лапками підступає до мальованої колисочки муркотливий котик, голуби приносять на крильцях сон-дрімоту. і реальні котик, голуби, ластівки, і фантастичні сонко та дрімота в колискових піснях діють немов люди, що цілком відповідає дитячому первісному сприйняттю. ці пісні водночас є і першими уроками, що в доступній формі знайомлять дитину з оточуючим матеріальним світом і моральними цінностями, заохочуючи їх до працелюбності, порядку, доброти і справедливості.

від добродушного гумору до в’їдливого глузування — таким є широкий діапазон настроїв і почувань у жартівливих піснях. іронія відчувається у самохарактеристиках: «хоч я гарна, та ледащо», «чи я собі не хазяйка та не господиня — три дні хати не мела, сміття по коліна». у жартівливих піснях постійно звучить протиставлення щедрих і скупих, роботящих і ледарів, скромних і хвалькуватих, кмітливих і недотеп, причому виразна перевага надається першим. сміху бояться навіть ті, хто нічого не боїться. так створюється колективна думка про народну мораль, етику й естетику.

хоч би про що йшлося у ліричній пісні, вона зворушує щирістю й безпосередністю. її творцям властиве конкретно образне мислення, вони говорять про те, що їх хвилює, викликає радість чи смуток. у родинно-побутових піснях яскраво вимальовується вдача людини: задерикувата чи покірна, вперта чи поступлива, сварлива чи лагідна, а крізь призму почувань однієї людини відбивається характер цілого народу. і саме співзвучність родинно-побутової пісенності із загальнолюдськими цінностями забезпечила їй любов та незгасаючу популярність у народі.

боярин тугар вовк у таборі 1. тухольці запалюють вогнища. 2. цікавість боярина до роботи тухольців. 3. виготовлення метавок. 4. мирослава признається, що це вона навчила робити метавки. 5. сумнів тугара вовка в успіхові монгольського походу. 6. опис поляни, де відбувалася рада старців. 7. прихід тугара вовка і мирослави на раду до захара беркута. 8. боярин повідомляє умови бурунди. 9. обговорення умов. 10. пропозиції старців і міркування захара беркута. 11. відповідь вождя тугару вовкові. 12. мирослава умовляє батька залишитися в тухольців.