Морфологічний розбір слова " слів" надо до 11, 05, 11 сейчас

слів - імен., поч.ф.-слово, неіст., загал., с.р., р.в, мн., 2 відміна  тв., гр., додатоксинонім до слова солодких - медових.

Автор «неймовірних пригод івана сили» о. гавриш наполягає на тому, що цей твір — дитяча казка. але, як на мене, розповідь про івана силу — це пригод­ницька повість про видатну людину. прототипом образу івана сили стала реальна людина — іван фірцак (сценіч­не ім’я — кротон), якого на закарпатті знають усі. кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. глядачі десятків країн апло­дували атлетові, але, повернувшись на україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах. на жаль, ми такий народ, який не цінує своїх героїв, коли вони живі, але до­бре, що хоч і через сорок років після смерті богатиря про нього згадали небайдужі до історії країни люди. а те, що іван фірцак належить історії україни, ні в кого не викликає сумнівів, адже протягом багатьох років він прославляв нашу країну у світі. «неймовірні пригоди івана сили», попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. о. гав­риш відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої. іван сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. шукаючи долі в місті, іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, засту­пився за міху голого, вокального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. брякус за­боронив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тре­нував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чем­піона. загибель тренера вразила івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. чесний, відкритий, благородний, іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із най­складніших ситуацій. автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках за­вжди перемагає добро і благородство.

Образ калини — це постать насамперед трагічна. і трагізм цей полягає в тому: що їй не дано більше, ніж іншим, як, наприклад, дядькові леву чи лукашеві. зрештою, вона така, як ібільшість із нас, а тому, насправді, викликає не осуд, а співчуття як людина, у якої через певні внутрішні(і зовнішні) причини не склалося щасливе життякалина — це молода повновида молодиця, в червоній хустці з торочками, в бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій; так само зафалдований зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та жовтими стяжками; сорочка густо натикана червоним та синім, намисто дзвонить дукачами на білій, пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан і від того кругла, заживна постать здається ще розкішною.  образ килини «лісова пісня» є символом ненажерливості, непримиренності, насильства й ненависті, це людина, в якої немає нічого святого. мавка – це символ кохання і вічно молодої весни. все прекрасне в неї асоціюється з чудовою музикою весни, яку почула від лукаша. її не може захопити перелесник, який втілює молодість, вроду і пристрасну любов. вона прагне не лише пристрасті, а й духовної спорідненості і любові на все життя. глибоке і самовіддане кохання до лукаша – найкращий цвіт її душі.мавка перша запитує : «чи гарна я тобі? », захоплюється, що люди, як голуби паруються навік. заради коханого вона залишає ліс і йде між люди.         трагедія мавки породжена розходженням між мрією і дійсністю. високі мрії про вільне і щедре, як сама природа, життя не могли здійснитися в умовах суспільства, заснованого на принципах класової нерівності і власнцьких інстинктів.         мавка – це маленька часточка природи, яка вимагає до себе дбайливого ставлення. леся українка наділила мавку співучою, подібною до дзюрчання струмка, мовою, дала ій прекрасну вроду. вона розуміє мову дерев, квітів. вона сама, як ніжний пролісок, шо радіє першому сонячному промінчику. устами лісової дівчини поетеса розповідає про символічні образи дикої рожі, ясена, берези, вільхи, осики, дуба, терена, клена, глоду.