"лебеді материнства"– один із найвідоміших віршів в. симоненка

Мріють   крилами   з   туману   лебеді   рожеві,   сиплють   ночі   у   лимани   зорі   сургучеві.   заглядає   в   шибку   казка   сивими   очима,   материнська   добра   ласка   в   неї   за   плечима.   ой   біжи,   біжи,   досадо,   не   вертай   до   хати,   не   пущу   тебе   колиску   синову   гойдати.   припливайте   до   колиски,   лебеді,   як   мрії,   опустіться,   тихі   зорі,   синові   під   вії.   темряву   тривожили   криками   півні,   танцювали   лебеді   в   хаті   на   стіні,   лопотіли   крилати   і   рожевим   пір'ям,   лоскотали   марево   золотим   сузір'ям.   виростеш   ти,   сину,   вирушиш   в   дорогу,   виростуть   з   тобою   приспані   тривоги.   у   хмельні   смеркання   мавки   чорноброві   ждатимуть   твоєї   ніжності   й   любові.   будуть   тебе   кликать   у   сади   зелені   хлопців   чорночубих   диво-наречені.   можеш   вибирати   друзів   і   дружину,   вибрати   не   можна   тільки   батьківщину.   можна   вибрать   друга   і   по   духу   брата,   та   не   можна   рідну   матір   вибирати.   за   тобою   завше   будуть   мандрувати   очі   материнські   і   білява   хата.   і   якщо   впадеш   ти   на   чужому   полі,   прийдуть   з   україни   верби   і   тополі.   стануть   над   тобою,   листям   затріпочуть,   тугою   прощання   душу   залоскочуть.   можна   все   на   світі   вибирати,   сину,   вибрати   не   можна   тільки   батьківщину.  

Пригода в поїзді і на вокзалі. (батьки івана не могли прогодувати хлопця, а тому він змушений був їхати в місто, щоб там знайти якусь роботу. у поїзді іван зчепився з панським синком і ледь не покалічив нахабу. на вокзалі він заступився за міху голого, який украв у торговця хлібину. вдячний міха став другом і порадником івана. 2. перша перемога у вуличному бою. ( місто, іван побачив натовп людей. виявилося, що тут проводяться вуличні бої. іван переміг знаного бійця велета й отримав цілу купу грошей.) 3. знайомство з тренером брякусом. (відомий тренер брякус запропонував силі тренуватися в нього, а потім взяти участь у чемпіонаті республіки з важкої атлетики.) 4. сила силу ломить. (іван сила доволі легко переміг і став чемпіоном республіки, чим викликав незадоволення поліційних чинів, адже його суперником був магдебург, який замолоду працював у поліції.) 5. сам пропадай, а товариша виручай. (агент поліції фікса виконував доручення уряду на вокзалі й заарештував міху голого, який хотів його обікрасти. побачивши товариша у кайданках, іван сила, не розібравшись, ударив агента так, що той чотири дні пролежав у лікарні.) 6. облудні звинувачення й арешт. (тренер брякус загинув в автокатастрофі, і поліція звинуватила в цьому івана силу, який теж був у машині. івана заарештували, але змушені були відпустити під заставу у 50 тисяч, яку внесла хазяйка цирку бухенбах.) 7. нова неволя. (іван сила змушений був відпрацювати ті гроші, що їх внесла пані бухенбах у поліцію, і підписати угоду, щоб не потрапити у в’язницю.)

Відомий український поет і письменник і. франко казав: «пісня і праця – великі дві сили! » давайте замислимося, чому це «сили»? споконвіку живе в україні пісня, поєднавши в собі пристрасне, емоційне слово з чарівністю музики. вона є людей все життя – від колиски до могили, бо немає події або такого почуття, що не знайшло б свого відображення в пісні. ніжна пісня кохання, весільна співанка, бойовий гімн, нарешті – пісня-голосіння над померлим. вона, як і доля народу, виростала на хлібі, історичних подій. цілі історичні періоди відомі нам саме з пісень. не завжди ми знаємо авторів пісень – багато серед них безіменних, але відомі імена їх творців оповиті . а скільки було безіменних козацьких кобзарів, що славили рідний край, підтримували бойовий дух ваших славних лицарів і самі часом гинули разом з вояками! шсні-думи зберегли для нас, нащадків, як пам’ять про славні подвиги і героїзм захисників вітчизни. за словами знову ж таки і в мирні часи пісня поруч з нами. існує безліч прекрасних пісень, що прославляють волю і незалежність цашої батьківщини, підкреслюють безсмертну красу нашої мови. «роздавав бог скарби усім країнам, але забув україну. підійшла вона до ігього та спитала: «а що ж мені даси, батьку? » замислився бог, адже роздав уже псі свої скарби, і сказав: «нехай буде пісня…» і стала пісня частиною життя україни…» не менше значення мали для українського народу й думи. бо в піснях і думах – уся наша духовна міць, наша історія, наше майбутнє. візьмемо «думу про самійла кішку». в ній розповідається про втечу на-іюдного героя, захисника вітчизни, самійла кішки з турецької неволі. в його образі втілені кращі риси справжнього козака: сміливість, сила, кмітливість, волелюбність, які мають бути взірцевими для нащадків. дума «хмельницький і барабаш» розкриває образ великого українця – мудрого гетьмана, талановитого полководця, полум’яного патріота богдана хмельницького, протиставляючи йому образ зрадника барабаша. «дума про марусю богуславку» змальовує образ справжньої української дівчини – ніжної, красивої, але водночас сильної, сміливої, здатної на самопожертву задля врятування своїх співвітчизників. дума «світ великий, край далекий, та ніде прожити…» описує трагічні сторінки нашої історії, показуючи тугу й біль українського народу через зруйнування запорозької січі: * «а вже ж москаль запорожжя кругом облягав… * а вже ж москаль, а вже москаль січ обступав… * а москалі не дрімали, запал обдирали, * а московськії старшини церкву грабували». тепер поговоримо про пісню. багато віків вона українців [протягом усього життя. новонароджена дитина чула першу в житті й, мабуть, ааикращу і наиніжнішу пісню – материнську колискову. підростаючи, вона еама починала співати пісні: навесні – веснянки, влітку – купальські, взимку – колядки, щедрівки тощо. потім приходило перше кохання, а. а ним – ліричні, задушевні пісні. далі – весілля, яке, звичайно, не обходилося без пісень весільних. родинне життя приносило нові радощі й клопоти, які виливалися у родинно-побутових піснях. і так – до самої смерті: у радості й у горі, крізь сміх і крізь сльози пісня була поруч із людиною. неперевершені пісні створив український народ про своїх героїв – запорозьких козаків. кращі їхні риси – мужність, хоробрість, вірність рідному народові – відтворено в образі легендарного байди. пісні й думи – це наша історія, традиції, втілення народної мудрості, духовності, моральності. тому ми маємо цінувати їх, вчитися з них бути гідними синами і доньками своєї батьківщини й передавати ці безцінні скарби наступним поколінням.