Цитатна характеристика якима сомка з твору "чорна рада" пантелиймона куліша

Дорогих кармазинах, високий і вродливий; а покармазинах скрізь комір і поли гаптовані золотом; зверху кирея підбита соболем; підпиравсь срібною булавою. 

я впевнена, що кожен задавав собі питання, чи просто замислювався про те, що ж таке добро й зло. ці поняття можна порівняти з «добре» і «погано». вони є протилежними по суті, але все ж зв’язок між ними є. без добра не вийде зла, бо немає протиставлення. адже щоб зробити висновок, що щось погане, треба спочатку пізнати хороше та порівняти їх.

бути добрим, у моєму розумінні, означає бути милосердним не тільки щодо інших людей, які потрапили в біду, але й до тварин та навколишнього середовища, тобто не бути байдужим. добра людина завжди поспішає на . взагалі, робити добро набагато легше, ніж зло.

у сучасному світі особливо актуальна проблема впливу з боку інших людей. наприклад, якщо молода людина з певних причин потрапила під вплив людей, які можуть галасливою компанією побити бездомного собаку, то вона буде це робити разом з ними. а ось протистояти такому негативному колективу набагато важче й не всякий з таким впорається. тут потрібно мати свою особисту думку, щоб не злякатися насмішок таких «друзів» і вчинити по совісті. якщо вчасно поставити на місце «ватажка» такої компанії, то, будьте впевнені, що він, втративши статус, буде лицемірно вас нахвалювати.

будь-яке зло можна перемогти добром. будь-який гарний вчинок робить наш світ кращим і добрішим. жорстокість, цинізм, нетерпимість, лицемірство, святенництво — всі ці хвороби нашого суспільства можна вилікувати такими універсальними ліками, як добро. якщо добрим словом відповісти на хамську поведінку, грубіян буде в глухому куті. а можливо, й навіть перегляне свої погляди на життя. всі ми в дитинстві слухали казки, прочитані нам бабусями й матусями, вони були нашими першими в житті вчителями. у них завжди було одне дуже важливе для нас: добро завжди могло перемогти зло.

отже, цей постулат і потрібно взяти для себе з дитинства, як путівник по життю.

що ж потрібно кожному з нас для того, щоб іменуватися людиною? одні скажуть — бути порядним і добрим, інші — мати купу грошей, треті дадуть відповідь: "що потрібно? нічого! я маю руки, пересуваюся на двох ногах, значить, я і так людина. а з великої букви чи з малої — неважливо. яка різниця? " відповімо: різниця дуже велика. пересуваються, вживають їжу, сплять всі живі істоти на землі, але вони не можуть називатися людьми. від тварин нас відрізняють не лише анатомічні ознаки, і навіть не розвинений інтелект. нас відрізняє людяність.

для того, щоб вважати себе людяними, ми повинні бути добрими, чесними, справедливими. однак головне — любов до ближнього свого. всі ми чули, що потрібно до інших ставитися так, як хотів би, щоб ставились до тебе. це означає, що на жодну хвилину не можна забувати: поряд з тобою є люди, яким, можливо, потрібна , потрібне співчуття. хто знає, може, співчуття чекають саме від вас? і саме від вас сподіваються отримати необхідну ? подумайте, перш ніж відвертатися: ви теж бували у ситуаціях, коли добра порада, ласкавий погляд були так необхідні! так чому ж багато хто з нас забуває про це?

розпові, що іноді, коли на кішку собаки, інші кішки починають захищати її, у бій з суперником, набагато сильнішим від них. слухаєш такі розповіді й дивуєшся: якщо навіть тварини захищають одна одну, то як же люди можуть лишатися байдужими до нещасть своїх близьких? однак не всі, далеко не всі. знаємо випадки справжньої самопожертви, гідної звання "людина". це і герої війни, що йшли в атаку, перебували в нелюдських умовах для щастя майбутніх поколінь, і вірний друг, що ділиться останнім шматком хліба, ризикуючи залишитись голодним сам, і наша рідна матуся, яка ночами не спала, чекаючи нас із далекої поїздки, хвилюючись за нашу долю. не обов'язково шукати приклади істинної людяності у книжках, у розповідях, можна озирнутися довкола, придивитися до близьких, до друзів, зазирнути вглиб власної душі і зрозуміти, що справжній некорисливий подвиг в ім'я людяності тут, поруч з нами. так давайте ж навчимося любити одне одного, поважати прагнення, думки й почуття людські, давайте віднині й назавжди за основу свого життя візьмемо правило діяти лише за законами честі, моралі — тими складовими, що і становлять основу того, що робить нас людьми, — людяності. тоді не виникатиме війн, у небуття підуть сварки й суперечки, головною ж цінністю стане життя кожного із жителів планети. і звучатимуть у душах людей слова василя симоненка:

ти знаєш, що ти — людина?

ти знаєш про це, чи ні?

усмішка твоя — єдина.

мука твоя — єдина,

очі твої — одні.