Аналіз вірша ліни костенко "українське альфреско"(детальний)

Автор:   ліна костенко рік:   1989 літературний рід:   лірика жанр:   ліричний вірш вид лірики:   філософська провідний мотив:   розрив живого зв'язку між поколіннями, між селом і містом. віршовий розмір:   ямб вид римування:   перехресне альфреско  — це настінний живопис водяними фарбами по сирій штукатурці. вірш  «українське альфреско», побудований на різкому контрасті. альфреско — це  фреска, виконана водяними фарбами по сирій штукатурці, часто з ідилічним  сюжетом. ось і тут постає нібито ідилія традиційного українського сільського  світу. щоб змалювати його, авторка використовує відомі кожному українцеві  з дитинства фольклорні образи-архетипи — шлях, долина, біла хатка, дід і баба,  курочка ряба, лелека та інші.одначе поступово в цій лагідній, милій картині вгадуємо страшну трагедію героїв, усієї нашої нації — розрив живого зв’язку між поколіннями, між селом і містом. у діда й баби «сусідські діти шовковицю їдять», свої ж діти й онуки не приїжджають, гордують, цураються, або ж їх немає зовсім. світ, у якому живуть старенькі, казково чарівний, світлий, затишний. але немає кому розказувати казку про курочку рябу, «остання в світі казка сидить під образами» — з відходом господарів увесь цей дивосвіт, це осердя української душі зникне. трагізм ситуації підкреслює останнє щемливе уособлення: «навшпиньки жоржини через тин».

Павлусь — пятнадцятирічний хлопець, представник славного козацького роду судаків.риси характеру павлусявольові якості:   а) цілеспрямованість і наполегливість; б) мужність і витримка; в) незламність і твердість; г) готовність на самопожертву; д) велика сила волі; е) ненависть до гнобителів українського народу, зрадництва.розум і кмітливість: а) володіння зброєю; б) застосування знань, отриманих від діда андрія і козаків.почуттєві риси: а) справедливість; б) вірність; в) сердечність і доброта; г) гордість; д) кмітливість і винахідливість; е) любов до сестри, родини, рідного краю; є) вміння реально оцінювати ситуацію.

іван карпенко-карий

(1845 — 1907)

народився іван карпович тобілевич 29 вересня 1845р. в с. арсенівка поблизу єлисаветграда; батько його походив із старовинного зубожілого дворянського роду й працював прикажчиком поміщицького маєтку, а мати була простою селянкою. освіту, до якої так тягнувся хлопець, довелося через матеріальну скруту обмежити чотирикласним училищем і з чотирнадцяти років заробляти на прожиття. майже два десятиліття забрала в і. тобілевича служба в різних канцеляріях — від писарчука до секретаря міського поліцейського іння.

перебуваючи в єлисаветграді (1865 — 1884), тобілевич знайомиться з творами руссо, дідро, вольтера, герцена, з економічними трактатами бокля, мілля, разом із своїм другом м. кропивницьким читає західноєвропейських письменників, філософів, соціологів. переведений трохи більш як на рік до херсона, він познайомився з колишнім учасником кирило-мефодіївського товариства і товаришем т. шевченка д. п. пильчиковим, під впливом якого прочитав "багато корисних книжок з історії народів, з класичної літератури, серед якої шекспір і островський зайняли перше місце".

1863р. у бобринці на єлисаветградщині утворився драматичний гурток, одним з найактивніших учасників якого був і. тобілевич. він грав різні ролі у п'єсах котляревського, квітки-основ'яненка, кухаренка, гоголя, островського. в єлисаветградському гуртку тобілевич був і керівником, і режисером, і актором, беручи участь у створенні вистав за п'єсами островського, гоголя, грибоєдова, мольера, шіллера.