Цитатна характеристика образу митька

Нерозлучні друзі митько і сергійко. хлопчики не дуже успішно закінчилип’ятий клас і перейшли в шостий. на літні канікули вони отримали завданнязібрати гербарій, але й не збиралися цього робити. у вересні хлопці знайшливдома якийсь гербарій, підписали його і здали. як виявилося, цей альбомстарший брат митька взяв у приятеля, а той теж взяв його на роботі на двадні. був великий скандал, митькові дісталося від брата, а в школі вчителькаще довго згадувала цей випадок. у дружбі двох хлопчиків митько верховодив. це саме він придумав поїхати на канікули до бабусі, він приготував цілу промову, яка мала переконати батьків відпустити їх у  село. митько показав сергійкові озеро і запропонував залишатися в курені в лісі на ніч. сергійко спокійніший, він підтримує всі ідеї свого друга і є реалізовувати їх.митько та сергійко міські жителі, їм треба було виявити неабияку відвагу, щоб залишитися вночі в курені біля озера. серед лісу, за три кілометри від села, хлопчики вистежували чудовисько, чергували біля вогнища. звичайно ж, вони боялися невідомих нічних звуків, але підтримували один одного і не кидали в біді. митько і сергійко ніколи не сварилися, хоча іноді між ними виникали непорозуміння. якось хлопці нагадали один одному про їхні проблеми в школі: про сергійкову трійку з фізкультури, про сині листочки в альбомі митька. але не дуже приємна розмова закінчилася тим, що хлопці розсміялися, і настрій для сварки одразу зник.

Льонька- сільський хлопець, що має піти у третій клас. проживає разом з мамою в селі, де немає його однолітків. льонька постійно щось вигадує, фантазує, він живе у світі фантазій. хлопець дуже талановитий, має щире серце, прекрасну уяву. його друзі: - це вчений, який приїхав до села помирати; ніна - вигадана подруга, яка приплила до нього на кораблику. разом вони гуляють, лазять у білу печеру, слухають павукове радіо. ніна настільки здається реальною, що навіть сам хлопець невпевнений, чи була ця дівчина, чи він її вигадав. собака рекс також був другом льоньки. вони удвох любили гуляти, але глипа убив рекса. льонька бачить собаку і дружить з ним навіть після смерті. льонька вміє дружити як із фантастичнимиістотами, так і з живими тваринами і людьми. звук павутинки - це невидимі оку людському прояви доброти, любові, милосердя. це все,  без чого неможливе існування світу. звук павутинки можна відчути тільки серцем, щирим і не зрадливим, яке було у льоньки, і ніни.

Тема цієї поезії - це відчай ліричної героїні, яка не знає, що їй робити, на яку стежку стати в житті. вона бачить людей, які важко працюють, орла, що десь удалині кричить, але для себе шлях ще не обрала. лірична героїня ставить собі питання: бути чи не бути, як шекспіровський гамлет колись себе запитував. перед нею, здавалося б, лише безвихідь, але вибір завжди є. тому вона просить музу, яка так часто її надихала, - або дати відповідь на її питання, або забрати з собою. гамлет так само розмовляв із черепом своїх предків, але відповіді не отримав. такий результат отримує і героїня: музі байдуже до справ земних - вона творіння неба, сфери духовного, тому вона і покидає героїню, полинувши в небо. героїня сама повинна вирішувати, як саме її чинити, який шлях обрати. ми бачимо, що дилогія перед героїнею дуже складна, і навіть виникає співчуття до неї, адже всі мають якийсь сенс у житті, всі знають, заради чого живуть, а вона ні. але не потрібно здаватися, не потрібно говорити про те, що "не стане в мене сили, вогонь обпалить крила й я впаду", потрібно розібратися в собі, сподіватися на краще - і тоді житя налагодиться. у творі виражений яскравий гуманістичний пафос, віра у людину, у справедливість, у добро. і думки, і серце, з якими вона радиться, як з живими людьми, заспокояться і покажуть шлях, не той темний, де треба "в диких нетрях пробивать дорогу з сокирою в руках і з тонкою пилою, поки який гнилий, великий стовбур впаде й задавить серед хащів темних", а той прекрасний світ, який чекає усіх служниць високого мистецтва, служниць пера, якою і була сама поетеса.