Тема та ідея притчи вбогий жайворонок сковорода

У притчі Григорія Сковороди «Вбогий жайворонок» зображені образи птахів, які поводяться дуже схоже із людьми. На початку притчі відбувається діалог між тетерваком Салаконом і жайворонком Сабашем. Салакон тільки що закінчив свою бурхливу трапезу з мисливської сітки, похвалився цим перед Сабашем, запросив його пообідати разом з ним і навіть почав виводити філософію з ​​такої своєї поведінки. Філософія ця полягала в тому, що необхідно брати від життя все, що тільки можна, в тому числі і їжу із мисливської сітки. Жайворонок відмовився брати участь в обіді і сказав, що він готовий харчуватися лише тим, що сам знайшов і заробив. На цьому птахи розлетілися і Сабаш залишив Салакона, полетівши по своїх справах.

Пізніше Сабаш повертався через ті ж місця і зустрів дятла на ім’я Немес. Дятел розповів про те, як став свідком кривавої бійні – тетервак Салакон і його брати занадто захопилися поїданням їжі з мисливської сітки, за що деякі з них постраждали – вони були спіймані і вбиті мисливцем, сам же Салакон все-таки врятувався і полетів оплакувати свої гріхи. Сабаш не став розповідати Немесу про свою попередню розмову із Салаконом і відправився додому.

Прибувши додому, Сабаш поділився новинами зі своїми близькими і членами родини. Один з присутніх за столом, а саме навчений досвідом дядько Сабаша, проаналізував ситуацію з Салаконом та іншими тетерваками. Він сказав, що зазвичай до таких неприємностей призводить нездатність майбутніх жертв помислити всю складність ситуації, що склалася, і правильно оцінити ризики. Відбувається це через надзвичайне бажання незаслуженої та незаробленої наживи.

Саме в заключних словах притчі дядька Сабаша і розкривається основна думка притчі Григорія Сковороди «Вбогий жайворонок». Незважаючи на те, що жайворонок дійсно показав себе вбогим і відмовився від спільної трапези з тетерваками частково через власний страх, він у результаті і вижив. Цілком зрозуміло, що в притчі образи птахів використовуються тільки лише для опису людей і реального життя. У той час як деякі живуть своєю працею і не купуються на можливість отримати легку, але незаслужену наживу, інші, такі як тетервак Салакон, намагаються взяти від життя все і в пориві реалізації своїх бажань не помічають тих небезпек, якими повниться життя. Все це повинно показати читачеві, що життя звичайної стриманої людини набагато надійніше, ніж життя зухвалого й запеклого гравця, який рано чи пізно заграється, а пізніше сильно пошкодує про свою зухвалість.

1) Зустріч Герасима Никодимовича з євреєм.
(Єврей пропонує фальшиві гроші. Калитка ще вагається).
2) Залицяння Романа до Мотрі.
3) Хитра пропозиція фактора Гершка.
(Герасим може на ній нажитись).
4) Перевірка "фальшивих" грошей з кумом.
5) Відважне рішення Калитки, взяти більшу суму "фальшивих" грошей.
6) Брехня єврея. Герасимо обдурено, його обікрали.
7) Спроба самогубства (Калитка намагався повіситись). Герасима врятовано(копач Бонавентура врятував).
8) Дружина Герасима бідкається. Їхня сімя бідна, але Герасим живий.

Цвірінькнути

Хто з нас у дитинстві не уявляв собі відьом, чаклунів, домових? Хто не мріяв уночі сходити до цвинтаря, щоб перемогти в собі страх?

У світ таких казкових істот потрапляємо ми, коли відкриваємо твір М. Коцюбинського "Тіні забутих предків". У цьому творі, як у "Лісовій пісні" Лесі Українки, вражають описи природи, народні повір'я, дійсність переплітається з міфами. Іноді читаєш і не розумієш, в якому світі ти перебуваєш: в реальному чи казковому.

У центрі твору — образ Івана. Стрункий і міцний, як смерічка, леґінь, поетична натура. З дитячих років Іван жив серед природи, виховувався на гуцульських повір'ях, легендах, казках. Захоплюючись грою на сопілці, він намагається вловити, як і Лукаш, мелодії, що звучать у природі. Його кохана Марічка змальована в ореолі музики і пісень. Дружба Івана з Марічкою повна краси й чистоти. Але чомусь у житті ніколи не буває так, щоб чистоту людських почуттів не чіпали брудні руки, не заважали жити. Сюжет цього твору перегукується з трагедією Шекспіра: Марічка та Іван карпатські Ромео і Джульєтта. В обох творах у ворогуючих родах є діти, які кохають одне одного, але давня ворожнеча стає їм на перешкоді. Як і в трагедії Шекспіра, герої Коцюбинського гинуть, але кохання перемагає все.

М. Коцюбинський в сюжетну лінію вплітає таємничий казковий світ, тому кохання видається героям дивною загадкою, що має велику силу над людьми.

Читача зачаровує дружба Івана з Марічкою, такою ж ніжною й поетичною, як і він. В їхніх стосунках "все було так просто, природньо, відколи світ світом, що жодна нечиста думка не засмітила їм серця".