Трагедія життя людини, яка має роздвоєну душу за романом ліни костенко

Ліна Василівна Костенко — не тільки талановитий майстер слова, геній літературної думки, вона ще й прекрасний психолог, знавець людських душ. Це засвідчують її твори, серед яких і поезії («Світлий сонет», «Доля», «Моя любове, я перед тобою» тощо), й великі за обсягом твори, як, наприклад, історичний роман у віршах «Маруся Чурай».
І сьогодні в серцях українських людей живуть пісні легендар­ної поетеси-співачки з Полтави Марусі Чурай, що ввійшла в нашу історію світлою, але водночас трагічною постаттю. Легенда про цю талановиту дівчину обросла такими життєвими подробицями, що їх сприймаємо як реальність. Про Марусю Чурай написано повісті, п’єси, поеми. Одним із найвідоміших творів про Марусю Чурай є роман у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай*.Цей твір зацікавлює та інтригує читача вже з перших рядків, адже починається він досить своєрідно — з кульмінації — суду над Марусею. Дівчину звинувачено у смерті Гриця, її коханого. Біль обпікає душу дівчини, бо вона невинна. Отруту вона приготувала для себе, а Гриць самохіть випив її. Дівчині боляче ще й від того, що вона не може зрозуміти, що сталося з її коханим, чому він змінився, чому зрадив. Марусине кохання виросло, як пісня, з повноти душі, тому важко їй простити зраду, тому й відмовляє вона Грицю, який повернувся до неї з каяттям і проханням стати його дружиною. Маруся вважає, що розтоптане зрадою кохання неможливо відро­дити. Для неї воно було єдине, священне:Моя любов сягала неба,А Гриць ходив ногами по землі...Маруся не промовила жодного слова виправдання на суді. Свою таємницю вона довіряє лише Сонцю:Не помста це була, не божевілля,Людина спроста ближнього не вб’є.Я не труїла. Те прокляте зілля Він випив сам. Воно було моє.Ці слова звучать як гімн коханню і вірності. Маруся не бореть­ся за своє життя, але її поведінка на суді — це відстоювання люд­ської гідності, справедливості. Тому в даному випадку є всі підста­ви говорити про «високу* трагедію. Так, образи Марусі і Гриця — трагічні, життєве кредо Марусі — чесність. Вона не скоро зрозуміє причину свого нещасливого кохання. Гриць же «народився під та­кою зіркою, що щось в душі двоїлося йому», він метався між двома світами — між піснями й лицарськими ідеалами Марусі та вишня- ківськими достатками й убогістю душі. Він не зміг зрозуміти злету Марусиної душі, повівся з нею жорстоко та егоїстично. Образ ГрицяБобренка надзвичайно складний і трагічний.Вінувесь, крімхібащо серця, поринув у міщанське багно, душа ж його рвалася до Марусиних пісень.Роман у віршах «Маруся Чурай* — це твір зрілого майстра. Це вершинна книга Ліни Костенко, яка в змалюванні образів рома­нупроявила себе як тонкий психолог. Завдяки цьому твір вражає своєю психологічною навантаженістю.

Відповідь:

Якщо "старий"  - мова йде про шевця, якого Климко зустрів на базарі, то, на мій погляд, цей чоловік  прожив довге і досить нелегке життя. Він давно не працює на шахті, залишившись інвалідом без обох ніг, а руки його й досі  "подзьобані вугільними скалками, наче покроплені синькою".  Живе він з того, що продає на базарі пошиті власними руками прорезинені тапочки. Але у нього добре серце. Він шкодую і допомагає всім, кому може: Климкові, дівчині з Сумщини, яка добирається додому, тітці Марині, яка вийшла на базар щось вторгувати чи виміняти на сіль, але з жалю майже всю сіль роздала. Швець бачить, що хлопчина поганенько одітий та ще й босий, хоча вже почалися холодні осінні дні, бачить також, що хлопець хворий, що він пішки пройшов майже 200 кілометрів до Слов"янська, думаючи, що тут є сіль і проминувши містечко, де ту сіль можна знайти. Тому він дарує Климкові тапочки, підказуючи, щоб хлопець вибирав трішки більші, а потім знайомить його з жінкою, яка міняла на базарі сіль. Цю жінку він просить до хлопцеві і за це також дарує їй взуття. На прощання каже до жінки : "— Ви ж підмогніть там хлопчині. Як тебе хоч звати, земляче? Климко? Бувай, Климку, кріпися в дорозі, бо вона ж тобі неблизька. Бувай".

Пояснення:

Відповідь:

3. Слова матері Михайлика про те, що ніхто не до бідному чоловіку, стосувалися того випадку, коли мати дізналася, що Михайлик пригостив гарбузовим насінням хлопчика, який разом з матір"ю просили по селі щось з їжі.

4. Михайлика записали одразу у другу групу, тому що він вже вмів гарно читати, знав цифри до тисячі, вмів рахувати, правда, не знав ще таблички множення.

5. показати де раки зимують - помститися, покарати, поставити на місце. Ці слова вживають як погрозу.

туди, куди Макар телят не ганяє -  туди або там, де важкі умови життя, куди потрапляють, як правило, не з власного бажання; далеко.

туди, де козам роги правлять - дуже далеко; в суворих, необжитих краях.

по чому фунт лиха - пізнати горе, великі неприємності, труднощі

6. Як допитливого і малого хлопця, якому дуже хочеться хоч одним оком глянути на виставу - я Михайлика розумію. Правду кажучи, хлопець спробував майже всі "законні" щоб потрапити на виставу - він просив у матері продуктів, щоб купити квиток, але мати відмовила. Він спробував знайти якесь потаємне куряче кубельце, але в них лежали лише бовтуни (несвіжі яйця). Слід звернути увагу, що хлопець і на думці не мав, щоб віддати за квиток несвіже яйце. Коли секретар комсомольського осередку сказав, що для театру потрібна солома і хто принесе, того пустять до зали, Михайлик з надією поцікавився чи не потрібно ще й сіна. Але доля того дня була не зовсім на його боці. Його намір проскочити зайцем у зал нічим добрим не закінчився. Михайлику було дуже соромно. "Я не сказав би, що це були найкращi хвилини в моєму життi. Але вони одразу стали ще тяжчими, коли я пiд пильним наглядом опинився бiля самого касира: назустрiч менi з приступцiв розгонисте iшов дядько Себастiян. Тепер я ладен був од сорому провалитися крiзь землю, щоки мої запалали, а пiд повiками защемiли сльози".

7. Мрії дітей нинішніх та тих, що жили за часів дитинства Михайла Стельмаха у чомусь схожі, але й відрізняються. Діти і у ті далекі часи і сьогодні мріють жити у мирі, щоб батьки були поруч, щоб вони про них дбали і любили, щоб друзі були вірні і надійні. Але сучасним дітям вже не потрібно мріяти про одяг чи взуття, щоб піти до школи, не потрібно  міняти книжку на насіння, щоб прочитати цікаві пригоди, більш того, сьогодні деяких дітей і палицею за читання книжки не заженеш, що, звичайно, не дуже добре. Але те, що сучасним дітям не потрібно мріяти про елементарне - це добре. Значить всі зусилля багатьох людей попередніх поколінь не були марними.

Пояснення: