Добро любов та взаєморозуміння в українській родині( твір)

«Цінності моєї родини - це взаємодо Ми підтримуємо один одного, піклуємось один про одного.»«В моїй сім'ї головні цінності - це підтримка, віра та чесність. Ми віримо один одному, віримо в щастя в родині, на правді ґрунтується наша родина. Я люблю свою родину. Вона найкраща.»«Моя родина цінує працю інших: наприклад, якщо мої батьки зробили якісь гарні речі, ми будемо їх зберігати.»«В моїй родині цінується взаємоповага: коли хтось у біді - ми до один одному.»«Найголовніша цінність в моїй сім'ї - це взаєморозуміння. Ми розуміємо один одного із одного слова, можемо до фізично і духовно. Саме тому ми - дуже хороша сім'я.»«Я вважаю, що цінність моєї родини - це співчуття. Ми завжди вислухаємо, підтримаємо.»«Моя родина велика і дружня. Вона для мене найкраща.»«Моя сім'я - це моє серце, це моє щастя і його я втрачати не стану.»«Ми поважаємо, поступаємось один одному. Головне, що близькі поряд.»«Ми поважаємо традиції нашої сім'ї.»«Згуртованість, взаєморозуміння, підтримка, лагідність - ось наші цінності.»« Ми найбільше цінуємо до старшим, це дасть дітям повагу в майбутньому.»«По-перше, це здоров'я. Також ми щирі і добрі.»«У моєї сім'ї є цінності: талант, найкращі батьки, взаємопідтримка.»«Найголовніша цінність це - любов. Я пишаюся своєю родиною. І бажаю іншим теж, щоб у них була така ж дружна родина.»« Я не уявляю своєї сім'ї без дружби. Ми любимо одне одного. Я пишаюся своєю сім'ю.»«Цінностями моєї родини є піклування про рідних, співчуття, підтримка і взаєморозуміння.»«У моїй сім'ї здавна були головними цінностями є гостинність та повага.»«Я люблю свою родину: вона для мене є і радість, і здоров'я, і любов.»«Я можу пишатися своєю родиною, вона дружна, розумна, працьовита.»«У моїй родині є гармонія та розуміння.»«Цінності моєї родини це мир в сім'ї, ми ніколи не сваримося.»« Я впевнений, що завжди у скрутну хвилину мене підтримають в родині. Ось за це я ціную свою сімю.»«Я в свої сім'ї шаную найбільше чесність, справедливість, і найголовніше, добро.»«Цінності моєї родини - це вірність. Радість - ми знаходимо добро і радість в будь-якій справі. «Я дуже люблю свою сім’ю і ніколи не забуду, що вони зробили заради мене та нашої сім'ї.»«Я ціную радісну сім’ю, щасливу.»«Я вважаю, що в сім'ї всі мають бути рівними, щоб розуміли і любили один одного.»«Люблю і поважаю свою родину, терпимість між нами, любов до батьків - це основа всіх чеснот.»

Якось я натрапила на цю передачу абсолютно випадково, гортаючи різні телеканали. Передача йшла на телеканалі п'ятниця випуск був про Лазурний берег, мені дуже сподобалася передача і я стала дивитися всі випуски. Мені дуже подобаються ведучі цієї програми, особливо пара Леся і Андрій. Також мені дуже подобається концепція цієї передачі, де одному з провідних дістається золота картка з необмеженим лімітом грошей, а іншому всього 100 $ .І один з них показує, як можна відпочивати в тому чи іншому місці по-багатому, а інший вчить виживати за все на 100 $. Вибирають для подорожі дійсно ті місця, де зазвичай люди люблять подорожувати. У передачі дуже добре показані визначні пам'ятки і розваги того чи іншого міста. І якщо ти не можеш визначитися куди відправитися у відпустку, то подивившись цю передачу ти зможеш з легкістю визначитися з вибором місця для відпочинку. Мені дуже подобається ця передача, і я намагаюся подивитися всі випуски. Подивіться, я думаю вам теж сподобається.

Пісня є невід’ємною частиною духовного життя українського народу і не залишає наших співвітчизників ні в радості, ні в смутку, вона крок за кроком слідує за кожним українцем від перших днів життя до глибокої старості. Піснями українці ми тільки прикрашаємо народні обряди і відзначаємо свята, з піснею на вустах ми славимо свої військові і мирні перемоги:

«Як вдарили з семи гармат

Усереду вранці –

Накидали вороженьків

Повнісінькі шанці!».

Кожне своє переживання, кожне враження наші предки виливали в пісні. В українських лірницьких піснях здебільшого висловлювалися релігійні почування, в косарських та обжинкових піснях зображувалася тяжка праця селянина на власних полях («Ой любо та мило»); ще більш тяжка праця на панщині – у кріпацьких пісенних творах («У неділю рано-вранці», «Яром, хлопці, яром»); мандрівки українців за заробітками – у бурлацьких і чумацьких піснях («Зібралися всі бурлаки», «Їхав, їхав та чумак Макара»); туга за Батьківщиною і ріднею – у рекрутських («Ой не жаль мені ні на кого»); безнадійне або щасливе кохання, зрада, життя з нелюбом, суперництво, підступність і краса природи замальовувалися у родинно-побутових та ліричних піснях («Била мене мати», «А я в батька росла», «Цвіте терен, цвіте терен»).

Духовне життя наших співвітчизників знайшло своє відображення в українських народних піснях, які відзначаються розмаїттям яскравих епітетів, що досить часто повторюються, наприклад «бистра річка», «вірний кінь», «красна дівчина», «зелений явір», «червона калина», «чисте поле» тощо.

Про силу і красу українських народних пісень із захватом писало багато письменників, поетів і драматургів. У своїй трагікомедії «Мойсей» відомий український митець І. Франко писав:

«Задарма в пісні твоїй ллється туга

і сміх дзвінкий і жалощі кохання,

надій і втіхи світляная смуга?»

О. Дей про українські народні пісні висловився так: «Українська народна пісенність – дорогоцінне надбання поетичного генія трудового народу, нев’януча окраса його духовної культури».

Найбільше залишків сивої давнини, що дійшли до нашого часу, серед українських народних пісень зберегли обрядові пісні:

«Іди, іди дощику,

Зварю тобі борщику

В полив’янім горщику!»

Велика кількість українських народних пісень присвячена святам і порам року. Це веснянки, щедрівки і колядки. В щедрівках і колядках наші співвітчизники звеличували гарного господаря та добробут його родини, їхні персонажі – завжди гарні , багаті, щедрі, здорові і привітні люди, у яких «повно на столі, радісно на серці». Вважається, що такі пісні накликають всілякі блага і щастя на подвір’я господаря, тому й співаються вони з чистими думками і від щирого серця.

Особливу цікавість серед обрядових народних пісень визивають купальські і русальні пісні, які супроводжувалися ворожіннями, танцями та іншими діями. Завдяки обрядовим пісням наші сучасники можуть пізнати світогляд наших пращурів ще з тих часів, у які люди поклонялися ще язичницьким богам – Ладі, Дажбогу, Перуну та іншим.

А ось із родинних народних пісень ми можемо дізнатися, яке місце у житті українців попередніх поколінь займали повсякденні турботи і родина:

«А чужа сторона

І без вітру шумить, —

Чужий батько, чужа мати

І не б’ють, то болить.

Історичні українські пісні розповідають про важливі події, які у різни часи переживали наші співвітчизники:

«Ой Морозе, Морозенку,

Ой да ти славний козаче!

За тобою, Морозенку,

Вся Вкраїна плаче!»

Завдяки українським народним пісням можна побачити, наскільки глибоко наш народ відчував красу життя і оточуючої природи. Ці пісні криють у собі багатство щирих переживань і велику силу уяви, вони стали джерелом натхнення найвідоміших українських поетів, письменників, драматургів, художників та інших митців. Наприклад, О. Кобилянська свою найвідомішу повість «У неділю рано зілля копала» створила за мотивами не менш відомої української народної пісні «Ой не ходи, Грицю, на вечорниці». Цю ж пісню для створення свого роману у віршах «Маруся Чурай» використала Л. Костенко.

Але народні українські пісні не тільки надихали літераторів різних поколінь, переш за все, вони скрашували сірі будні наших співвітчизників, були для них розрадою у важкі хвилини, полегшували важку працю і поліпшували настрій. Треба сказати, що українці відомі як одна з найбільш співучих націй світу і мають надзвичайно велику скарбницю дум, переказів, легенд, казок і пісень, якими можна пишатися, як чудовими квітами. Багато цих народних творів дійшли до нас через довгі століття і зараз так само причаровують слухачів своєю неповторною глибиною душевних почуттів та

Объяснение: