"чи старість красивіша за молодість твір

Мені здається, що це питання задавала собі кожна людина похилого віку. Але я вважаю, що не можна сказати що красивіше старість чи молодість. Бо і у старості і в молодості є свої плюси. З точки зору молодої людини, звичайно, молодість красивіша. Тому що молодість це роки твоєї квітучості, краси, натхнення, яскравих емоцій та відчуттів. Саме в молодості ти відкриваєш для себе все вперше. Ці відкриття вражають тебе. Проте й в старості є свої плюси також. Старість це гордість за своїх дітей, онуків. Гордість за своє гідно прожите життя. У старості ти відчуваєш радість за перемоги дітей та онуків. У старості ти повинен радіти кожній зморшці біля  очей, бо ці зморшки від радості, посміхів та приємних слів які ти чув від коханих людей. 
Я думаю, що треба жити не задумуючись над віком, а жити заради позитивних відкриттів та емоцій. Жити і насолоджуватись кожним днем!

Во время Отечественной войны территорию Белоруссии оккупировали немецкие войска, и Ткачук вступил в партизанский отряд. Мороз же остался с детьми, тайно партизанам, пока один из сельчан, ставший полицаем, не начал что-то подозревать и устроил в школе обыск и допрос. Обыск результатов не дал, но преданные Морозу ребята решили отомстить. Небольшая группа, включая самого Миклашевича, которому тогда было 15 лет, подпилила опоры у моста, где должна была проезжать машина с шефом полиции по прозвищу Каин. Уцелевшие полицаи, выбираясь из воды, заметили убегавших мальчишек, которые вскоре оказались в плену у немцев. Только Морозу удалось уйти к партизанам. Немцы объявили, что если Мороз сдастся им, они отпустят ребят. Он добровольно сдался немцам, чтобы поддержать учеников в тюрьме. Когда их вели на казнь, Мороз бежать Миклашевичу, отвлекая внимание конвоиров.

Ребят и Мороза повесили. В честь детей поставили обелиск, а вот действия Мороза не всеми считаются подвигом — он не убил ни одного немца, наоборот, записан как попавший в плен.

Роман «Місто» — психологічний твір. Образ Степана Радченка далеко не однозначний, як його часто трактували. Письменник зобразив людину, в якій постійно борються добро зі злом, яка інколи заради особистого утвердження здатна піти навіть на злочин, не страждатиме й від людських жертв, і ра­зом — це неординарна особистість із виразною суспільною й психологічною неодновимірністю, не позбавлена вміння скептично, а то й іронічно, сприй­мати себе та навколишній світ.

Проблематика «Місто»:

-сенсу людського життя;

-добра і зла;

-біологічного і духовного;

-маргінального суспільства