Запиши імена позитивних героїв казки про царя салтана під віконцем три сестри пряли пізньої пори. «якби я була цариця, — каже так одна дівиця, — то сама на цілий світ наварила б я обід». «якби я була цариця, — каже так її сестриця, — на весь світ сама-одна я б наткала полотна». «якби я була цариця, — третя мовила сестриця, — я б родила для царя молодця-богатиря». тільки вимовити вспіли — двері тихо зарипіли, і до них заходить цар, того краю володар, бо якраз у ту хвилину він стояв побіля тину і охоче слухав їх, а молодшу — над усіх. «здрастуй, красная дівице, — він говорить, — будь цариця і роди богатиря ти для мене, для царя! ви ж, голубоньки-сестриці, вибирайтеся з світлиці, їдьте з нами заразом до царських моїх хором; буде з вас одна ткачиха, друга буде повариха». в сіни вийшов цар-отець. всі поїхали в дворець. цар недовгий час збирався: в той же вечір повінчався. бучно справили бенкет, випивали пиво й мед; а потому чесні гості на різьблене ліжко з кості вклали спати молодих і лишили їх самих. плаче в кухні повариха, а над кроснами ткачиха — і нашіптують біду на царицю молоду. а цариця до світанку, справджуючи обіцянку, з тої ночі понесла. на той час війна була. цар надів військове вбрання і цариці на прощання наказав поберегтись, злого лиха стерегтись. поки він в чужій країні вів походи безупинні, надійшов і час родин. сина бог їм дав в аршин, і цариця над малятком — мов орлиця над орлятком! шле з листом вона гінця, щоб потішити отця. а ткачиха й повариха, й сваха баба бабариха загубить царицю хтять, перейнять гінця велять; шлють царю вони обмову – отаке брехливе слово: «народилось дитинча – не дівчатко, не хлопча, не пацюк, не жабенятко, а невидане звірятко». як почув же цар-отець, що сказав йому гонець, в гніві став він мудрувати і гінця хотів скарати, та, отямившися враз, надіслав такий наказ: «ждать повернення мойого, не рішаючи нічого». їде царський посланець, приїжджає під кінець. а ткачиха й повариха, й сваха баба бабариха переймають посланця, йому винця і кладуть в його торбину зовсім іншу писанину. і привіз гінець хмільний в той же день наказ такий: «цар наказує негайно в море кинути потайно, щоб про це не відав світ, і царицю і приплід». що ж робити? до світлиці, пожурившись по цариці, царедворці всі ввійшли, шанування віддали, об'явили царську волю — їй та сину злую долю, — прочитали їй наказ, і царицю в той же час в бочку з сином посадили, засмолили, покотили і пустили в окіян — так звелів, мов, цар салтан.

Баба бабаиха,ткачиха,повариха,салтан

У нашому великому та неосяжному світі існує дуже багато цінностей, при чому усі вони різні для кожної людини. Одні понад усе в своєму житті цінують гроші, прагнуть до збагачення та матеріального достатку. Інших турбує моральні надбання і духовність. Хтось повністю віддає себе обраній справі, вчиться, читає різноманітну літературу, а хтось найбільш усього цінує свій час. К слову сказати, що час – це одна з найбільших цінностей у житті людини, і його марна трата приводить до неприємних наслідків.
Достатньо часто ми сумуємо, якщо загубимо якусь дрібну річ і впадаємо у розпач, коли втрачаємо якісь більші цінності, але майже ніколи не шкодуємо, коли марно гаємо свій час. А ось якщо замислитися, то втрата часу в деяких випадках рівноцінна смерті людини, яку ніхто не в змозі зупинити. І якщо ми так сильно вболіваємо за людиною, яка покинула цей світ, то чому ж ми не сумуємо за назавжди втраченим часом? Адже й видатний український просвітитель, філософ та педагог Г. Сковорода у своєму афоризмі каже нам саме про це: «З усіх утрат, утрата часу найтяжча».
Український письменник Я. Дмитренко в одному із своїх творів застерігає нас, повторюючи відомий афоризм Г. Сковороди: “Мандрівник вічний – невблаганний час – іде вперед, його не зупинити”. Нам добре відомо, що усе на цій землі коли-небудь перестає існувати, і навіть час – швидкоплинний і незлічений.
Багато українських видатних діячів, письменників та поетів своїм життям та творчістю доводять людству, що не треба витрачати свій час на непотрібні та пусті справи. Ось і видатний український письменник і поет В. М. Сосюра закликає читачів:
«Працювать! Працювать безумовно!
Кожній хвилі нема вороття!
Ні! Я зовсім іще не заповнив
Золотої анкети життя».
Цей призив закликає людей берегти кожну секунду свого життя, бо “велике щастя — жить”, але, на превеликий жаль, життя може перерватися у будь який момент, а нам треба так багато усього успіти і зробити все, що нам покладено у нашому житті. А слова І. Франка “Працювать, працювать, працювати! В праці сконать!” закликають нас зайняти активну життєву позицію і віддатися своїй діяльності так, щоб вона билася в кожній клітині нашого єства. І. Франко вмів дуже цінувати свій час і вірно розумів вислів Г. Сковороди «З усіх утрат, утрата часу найтяжча».
У сучасному суспільстві досить часто можна зустріти людей похилого віку, які, всупереч усе, молоді духом та душею і встигли зробити за своє життя так багато, що їм є що розповісти. Слухати ці розповіді дуже приємно. Такі люди завжди прагнуть нагадати нам, щоб ми берегли свій час, цінували кожну хвилинку свого життя та не витрачали його марно. Як каже іще одна життєва мудрість – “На годину спізнишся — за рік не доженеш”. І тому щасливою людиною буде той, хто зможе знайти сенс у своєму житті, але найщасливішою стане та людина, яка зуміє правильно використовувати час, який нам даний на втілення своїх мрій, на те, щоб після себе залишити слід на землі, який би ще довго нагадував нащадкам про наше існування.

-Леся, добрий день, у мене до вас запитання. А як вас звати насправді?
- Добрий день. Моє справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач-Квітка.
- Мене цікавить у яких взагалі ви писали жанрах свої твори?
- У жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. До речі, дякую за питання.
-А завдяки яким творам ви стали відомою?
- Завдяки моїм збіркам "На крилах пісень", "Думи і мрії", "Відгуки" та ін.
- А це правда, що у вашому батьківському будинку—будинку Косачів часто збирались письменники, художники і музиканти, влаштовували вечори і домашні концерти?
- Так, правда
-А де, мене цікавить, ви народились?
- Народилась я у місті Новгоград-Волинський 13(25) лютого 1871
-А це правда, що ви під час Водохреща дуже застудились?
-Так, після цього я дуже хворіла. Але ця тема для мене неприємна.
-Добре. А які мови ви знали?
- Російську, польську, болгарську, давньогрецьку та латинську
-Це дійсно багато. Мені дуже приємно було поспілкуватися з вами. Дякую
- Ні за що. Це вам дякую