Чи можна назвати мусю щасливою твір.будь ласка дуже потрібно

Відповідь:   «Народженому в темряві і помирати в темряві легше. А кому вдалося хоч промінчик світла уздріти, смерть йому в тисячу разів страшніша.»

  Кожного разу, читаючи Юрія Вінничука, я все більше і більше усвідомлюю, який же він талановитий, який… український, і як майстерно між стрічок вміє заховати ту саму правду, яку хоче донести своїми творами. «Місце для дракона» - казка. Але вона незвична для нашого сприйняття. Насамперед, у ній немає ґепі-енду. Отож настройтеся на сумне-сумне, і зовсім не дитяче чтиво. Адже дракон тут не страшний і жорстокий монстр, а витончений і вишуканий поет, який цитує біблію, любить городину, а біля його печери не купа кісток нещасних жертв, а красива і запашна клумба. Та й лицар тут, хоч і бестрашний, але не зовсім відповідає стандартам. Головне для нього - не слава на полі бою, а справедливість. І ніщо, навіть обіцяна рука князівни, не змусить його поступитися своїм принципам. «Місце для дракона» - сатира, що висміює чиновників, можновладців, які «діючи в рамках закону» плюють на саму людину, на почуття, на все красиве.

  Вона гірчить на душу, але не отрую бентежить і навіює сум. Скільки ще потрібно вбити драконів, щоб життя стало справедливим? Скільки безневинних грицьків мають скласти голову на алтар жадності і недбальства тих, хто зажирувавшись, не бачить прекрасності світу, для кого духовність - то гроші, закони для самих себе і знову гроші. Люди із грошовими знаками, замість зінниць. Ні гордощів, ні величі, одна тільки жадібність и ницість. Гидко, сумно, страшно.

  А воїнів світу вбивають так. А може якраз саме тому, що вони воїни добра? – Я казав: не від нього зло… Воно в нас самих. – Держава спала. Я мусив її розбудити, – аж застогнав князь. – Але розбудилисьте не державу, а лихі інстинкти… – сказав пустельник. – Це ще добре, як народ на цьому й заспокоїться. А як ні?… Що буде, коли відчує, що йому замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалося? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Чи всі вони будуть справжні?… Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен з нас мав кого розіп’ясти? Де взяти стільки іуд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати, сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів! Не обділи нікого, навіть юродивого! Навіть нетямущої дитини, бо й вона мусить мати свою турнію!

  І підуть скоро по світу жебраки в пошуках драконів. Хоч одного, щоб самоутвердитися, а краще два, щоб надійніше, а ще краще з двома головами, ні з трьома. І щоб не літав, то зайве, і щоб без вогню, то не тільки зайве, а ще й страшно. І ніяких книжок, і думки геть…

  Люди, схаменіться!

Пояснення:

  Іван Сила – реальна постать, український боксер, важкоатлет, що був визнаний найсильнішою людиною на Землі у минулому столітті. Про цю людино було знято фільм та написано О. Гаврошем твір, що має назву «Неймовірні пригоди Івана Сили». У цій казці розповідається про різні реальні та вигадані уявою автора події, що стались у житті Івана.

      Іван був народжений у багатодітній родині, у досить ранньому віці змушений був покинути батьків та податися на заробітки до міста. Саме у місті почалися його справжні пригоди. Тут він влаштувався працювати вантажником, де, завдяки своїй силі, порався за половину робочого дня. На вокзалі важкоатлет познайомився зі своїм другом Микулцею, якого благородно врятував від побиття. Іван хоч і мав шалену силу, проте ніколи не застосовував її проти слабих та хворих.

     Визначною подією у житті Сили стає знайомство з Доктором Брякусом. Саме цей чоловік розповів йому, що треба багато тренуватись, правильно харчуватись та всіляко розвивати себе. Завдяки цьому знайомству Іван і став спортсменом. Проте не полишав цей чоловік і важкої праці на вокзалі: «...він не полишав праці вантажника — за старою селянською звичкою, яка завжди тримає у скрині окраєць черствого хліба на чорний день. До обіду Іван займався вправами, потім обідав із тренером і рушав на вокзал». Це дає нам усвідомити, що Іван – не лише талановита, а й працьовита та сильна духом людина.

       Чимало хорошого або ж поганого траплялось у житті цього чоловіка: смерть тренера, звинувачення у його вбивстві, тюрма, цирк, захист тварин, операція з заміни кістки на металеву пластину. Але у кожній ситуації важкоатлет вмів найголовніше – залишатися людяним та добрим, захищати тих, хто в цьому має потребу, вперто йти до своєї мети та постійно розвиватися. Іван наділений багатьма привабливими рисами, які б мав виховувати у собі кожний.