Власне закінчення оповідання тютюнника дивак

Настав новий день.Мати розбудила Олеся до школи.Коли Олесь сів снідати,мати запитала:
-Олесю,мені сказала Матильда Петрівна,що ти на уроці не малював горщик.Чому?
-Мамо,я хотів малювати дятла.
-Синку,в школі потрібно виконувати  те,що тобі вчитель говорить,а потім малюй, що тобі заманеться.
Олесь мовчки поснідав і пішов до школи.На перерві він підійшов до вчительки і протягнув аркуш паперу.
-Що це,Олесю?-запитала Матьльда Петрівна.
-Горшечок.-тихо відповів Олесь.
Вчителька посміхнулася і виправила погану оцінку.

Ми звикли, що виховання є невід'ємною рисою хорошої людини. Вона ніколи не скаже поганих чи образливих слів, не буде ображати, кидатися в бійку... Але чи насправді така людина є щирою?

Я вважаю, що так. Якщо батьки навчають сина чи дочку вести себе совісно, ніколи не робити те, що їм самим було би неприємно відчути, захищати менших і слабших, чи завжди допомагати іншим в складній ситуації, то ця людина, що з дитинства впитувала в себе хороше виховання - буде справжнім дорогоцінним каменем в нашому суспільстві.

Виховання залишається у ній на все життя, така особа не буде спеціально робити те, про що згодом Звісно, у всіх бувають погані дні, часом трапляються ситуації, які вибивають нас із колії на довгий час. Тому, також варто пам'ятати, що ми не ідеальні, інколи навіть виховані люди можуть відмовити, навіть обманути, якщо на це були певні причини, тому на таке не завжди варто ображатися, згодом вони вирішать свою проблему і пробачаться.

Цінуйте ввічливих і добрих людей, адже це цілий подвиг - бути відкритим і добрим, коли навколо стільки злих думок і вчинків.

Ще від рідної матері андрій малишко навчився добре розуміти українську пісню і полюбив її усім серцем. саме в рідній домівці, у річищі рідного материнського духу він осягнув найцінніші людські поняття, поняття добра і зла, краси і незугарності, правди і кривди – нерозчинну і незрадливу народну спадщину. саме з рідної домівки починаються витоки творчої спіралі, яка повертається усе життя і під кінець перетворюється у найважливішу думку видатного поета – думку про рідний дім одного з самих народних літераторів середини минулого століття андрія малишка.крім спогадів про рідний дім а. малишко у своїх поезіях постійно звертається до одвічного питання людства про призначення людини у цьому світі. це питання поет намагається розкрити, йдучи від засвоєння глибинної народної етики и використовуючи моральні надбання українського народу як життєтворчу силу для своєї діяльності. він постійно і послідовно прагне впровадити цю силу у реальне життя сучасників, намагається утвердити найбільш вірну шкалу морального відліку, відправною крапкою якого є рідний дім. дзеркалом суджень про світ і особистість для а. малишко стає гармонічне поєднання народної моралі і суспільної реальності. ключем до розуміння творчості поета є духовні цінності українського народу, поважливе ставлення до яких було прищеплено йому ще з дитинства казками з материнських вуст і її ласкою, батьківською наукою, вітром і небом придніпров’я. усі поезії а. малишка початкового періоду його творчості наскрізь пронизані людини з активною життєвою позицією, натхненною минулих поколінь співвітчизників. в той час це цілком відповідало народному духові, щирому пориву до будівництва нового життя і тогочасній ідеї керівництва країни про самозречення від особистості заради світлого майбутнього, яке дозволяло «вождю усіх народів» робити з тією особистістю усе, що заманеться. але а. малишко вдавалося у своїх творах не стільки показувати героїку перших п’ятирічок, скільки вичитувати гуманність вікових надбань та моральні заповіти свого народу. в алегоричних образах поет показує людину, яка понад усе любить свою землю, свою родину, свій дім.