Твір"без мрії не можна жити"на основі "крила артема летючого"

Укожної людини має бути мрія.мрія -це наша уява,те чого ми дуже хочемо .фантастичні люди-мрійливі.мрія,це фантазія.не можна жити без фантазії(мрії)в серці. шевченко,франко,глібов-люди з великою фантазією,придивіться уважніше до їх творів , згадайте часи у які вони жили.їх твори зповнені надією,такою собі мрією ,,що все колись зміниться,настане краще життя. мрія-це святиня,фантазія душі, мрія -це частина творів ,віршиків ,пісень, та не можна жити,і не уявляти, та не можна і без мрії-та якщо душа людини , живе без мріїї в серці то вже не ось таки слова з'являються на думці коли кадуть що мрії може і не бути.мрія -це душа,а якщо нема дущі , що ми побачимо замість людини ,її імоцій? порожнечу.не будьте порожніми,їдіть до своєї мрії та ні перед чим не зупиняйтесь.

Пісня є український народ протягом усієї історії його існування. у часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня людям. у ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. у радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. пісня в праці та в дорозі. мабуть, така співуча в нас українська душа. є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. у ній розповідається про те, що господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. та пісня, пообіцяв господь, людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло. в українських народних піснях живе вся історія нашого буття. у них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. вони нікого не залишають байдужими. незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. у наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. от як пише про те і. драч: а пісня - це душа. з усіх потреб потреба. лиш пісня в серці ширить межі неба. на крилах сонце сяйво їй лиша чим глибше пісня, тим ясніш душа. народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.

Мені уявляеться як тарас шевченко, побачивши якіс бесчинства ворогів, будучи під сильним враженням, у часи, коли багато людей кували в кайдани, та багато родин із сіл не знали щастя, сидить десь на природі, відчуваючи весь гніт того часу, сидить і не може нічим вдіяти. в деякому відчаї, та розуміє що помре він и багато чого не зміниться. і все ж бажає аби його слова боротьби за народ було почуто, вороги були покарані, а люди (селяни з якими він ріс, та чиї страждання бачив) згадували його відчайдушне вріння всією душею до щастя на українській прекрасній землі.