Ідейно-художній аналіз в.самійленко "не вмре поезія")

Ярослав Стельмах "Митькозавр із Юрківки, або химера лісового озера."

Цитатна характеристика Митька через інших персонажів.

"О, - полегшено зітхнув я. - Оце я тебе пізнаю. А то аж злякався спершу. Звідки, думаю, такий запал." (Сергій про Митька)

"... Вхопившись рукою за поручні, Митько став так вигицувати, підкидаючи ноги, що аж дошки піді мною заходили ходором, і місток затрусивсь іще дужче. Добряче спітнівши, зате наочно довівши мені, що боятися нема чого, Митько зрештою вгамувавсь, і ми заглибились у ліс."

" Зоології? Ти що, здурів? Мало тобі колекції, мало тобі ботаніки, мало тобі нашої вчительки? Забув, як ти сам з її уроків тікав?"

"І голова ж у тебе, Митько."

"Удень ми тільки й сиділи над книжками, сперечались, робили різноманітні припущення і бігали до бібліотеки... Митько склав декілька таблиць і заучував їх напам'ять..."

"Але ж головний у нашій експедиції ти."

"Взагалі мушу визнати: голова в мого друга працювала із колосальною швидкістю і, бувало, не встигав він бодай до половини висловити якусь думку, як у нього вже народжувалася друга, а то й третя, зовсім протилежна. Однак далеко не всі з них можна було назвати рівноцінними чи просто вдалими."

"І взагалі у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком."

1.Кінь Остапа

"Кінь під ним гарячий, вороний, той, що у пана лишився на стайні"

2.Зовнішність Остапа:

"...Стрункого і міцного, з чорними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчі..."

3.Почуття Остапа, яке охопило його на чужій землі:

"Дивне почуття обхопило Остапові груди: замість радості - сильне почуття обурення стрепенуло його істоту. В один мент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у опокинутому краї, і, твердо упираючись ногами в нову, не панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки."

Объяснение:

извеняюсь только три