Чи побачив головний герой омріяну країну? )твір по дорозі в казку

Ні, до казки не потрапив ніхто

Вірність Сіроманця особливо вразила Галю. Адже, дотепер вона, мабуть, мало уваги приділяла братам нашим меншим. Допомагати тваринам, лікувати їх – це стало мрією дівчини. Події з другом схвилювали й Сашка. Оберігати лісових мешканців від дядьків, похожих на Чепіжного, є справою дуже відповідальною і потрібною.     А Сіроманця батьки Сашка поселили в просторій  буді  біля сараю. Навіть сусід допомагав майструвати житло для вовка. Батьки хлопця звикли до нового мешканця свого двору. Згодом, бачачи лагідний норов вовка, його перестали боятись односельці.     Тільки Чепіжний недобре поглядав у сторону Сіроманця. Продовжував ставити підступні пастки на тварин. Але одного дня прийшла тривожна звістка: в лісі дядько впав у одну із своїх ям. Односельці дружно прийшли на до Усі співчували, проте багато з них бажали, щоб  нещастя стало наукою для дядька Чепіжного.     Після закінчення школи пройшло декілька років. Мрії друзів здійснилися. Вони повернулися в рідне село. Галина Михайлівна працює тут ветеринаром. Вона лікує хворих тварин, дає мудрі поради односельцям. Прикра пригода, що трапилася колись, вплинула на дядька Чепіжного. Він перестав полювати на безпорадних лісових мешканців. Олександр Олександрович став лісником. Тепер він часто обходить своє лісове  господарство. А супроводжує його вірний Сіроманець …

Відповідь:

Як мало довкола нас останнім часом доброти і справедливості. І як завжди хочеться, щоб добро пе-ремогло зло. І як прикро, коли ці бажання не здійснюються. Але якщо у справжньому житті інколи ми не в силі змінити перебіг подій, то у світі придуманих автором героїв це цілком ймовірно.

Візьмемо за приклад чудовий твір В.Винниченка «Федько-халамидник». І допишемо йому власне продовження.  

«Цього чижика  Толя сказав Федьковій  матері віддати йому, бо він його виграв у Федька.. Після похорону Федька його вбиті горем батьки пригощали у дворі всіх цукерками і маленькими пиріжечка-ми. Толя з чижиком в цей час вийшов на поріг. Нехай хлопці бачать – він таки чесно виграв цей чижик у Федька.  

- Візьміть на спомин душі нашого синочка. Нехай йому там буде солодко… – шелестіла сухими гу-бами згорьована Федькова мати. – Хоч і був він неслухом, але душа його була чиста.

- Візьми, Толю, і ти пиріжечок – звернулася Федькова мати до хлопця. -  І вибач його, дитино. Може то він так нехотячи пхнув на ту кляту крижину…

- Але Федько Толю не штовхав на лід – раптом озвався Стьопка.

Батько Федька, який сидів на лавці, безсило опустивши руки, піднявся.

- Як не штовхав ???  А хто ж його тоді  штовхнув ??

Хлопців ніби прорвало – вони всі нараз загомоніли, перебиваючи один одного. Вони розповідали Федьковим батькам про те, як Толя сам напросився до них до гурту, як він підбив Федька на спір, як ловко Федько  перейшов по крижинах через  річку, аж дух захоплювало, як вони і не помітили, коли Толя сам ступив на крижину, як Толя розгубився і почав плакати, як ніхто не міг йому до а Федько таки наважився і врятував Толю. Мати Федька вже давно перестала втирати сльози, що текли по її впалих і почорнілих щоках. В очах батька Федька розливався океан розпачу і болі.

- Візьми, сину, пиріжечок. І чижик нехай у тебе залишається – звернулася ще раз мати Федька до Толі.

Але той блідий  і зляканий дивився з ганку кудись поверх голів. Всі обернулися на той погляд. За спиною у друзів Федька і його батьків стояв приголомшений батько Толі.

Пояснення: