Пересказ русалонька із 7-в або прокляття роду кулаківських 1-12 глави умаляю

ответ:

маруся

«та що ж то за дівка була! висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці як тернові ягідки, брівоньки як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пряменький з горбочком, а губоньки як цвіточки розцвітають, і між ними зубоньки неначе жарнівки, як одна, на ниточці нанизані».

наум дрот

«наум дрот був парень на усе село, де жив. батькові і матері слухняний, старшим себе покірний, між товариством друзяка, ні півслова ніколи не збрехав, горілки не впивавсь і п’яниць не терпів, з ледачими не водивсь, а до церкви? так хоч би і маленький празник, тільки піп у дзвін – він уже й там: свічечку обмінить, старцям грошенят роздасть і приньметься за діло; коли прочує яку бідність, наділить по своїй силі і совіт добрий дасть. за його правду не оставив же його і бог милосердний: що б то ні задумав, усе йому господь і   посилав».

настя дрот

«наградив його жінкою доброю, роботящою, хазяйкою слухняною; і що було наум ні забажа, що ні задума, настя (так її звали) ночі не проспить, усюди старається, б’ється і вcе зробить і достане, чого мужикові хотілось. поважав же і він її, скільки міг, і любив її, як свою душу».

василь

«старшим боярином був з города парубок, свитник василь. хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки; на виду рум’яний, моторний, звичайний; жупан на ньому синій і китаєва юпка, поясом з аглицької каламайки підперезаний, у тяжинових штанях, чоботи добрі, шкапові, з підковами».

объяснение:

ответ:

серед натхненних співців краси нашої любої і стражденної україни невгасимим сяйвом палахкотить ім'я талановитого поета xx століття володимира сосюри. м'який лірик, він підносився до висот подвижницької самопожертви заради блага рідного краю. образ вітчизни незмінно окрилював його фантазію та уяву, надихаючи на створення поезій, пронизаних палкою синівською любов'ю до україни. всі вони сприймаються як одкровення справжнього патріота і громадянина, вселяють віру в достойне майбутнє рідної землі.

чистотою, світлою радістю, весняними надіями віє від поезії сосюри "солов'їні далі". митець щасливий, бо живе в одному ритмі з народом, служить йому щирим словом і чесним ділом. його серце б'ється в грудях "молодо і дзвінко", й поет радісно сповіщає усіх:

краю ти мій, краю,

кращого за тебе я в житті не знаю!

кращого не знаю, далі мої сині,

як весну стрічати на моїй вкраїні.

але сосюра — не тільки мрійливий оспівувач солов'їних світанків і високого українського неба. він — активний поборник культури рідного краю, а тому прагне переконати всіх у чудодійній солодкозвучній силі мови своєї вітчизни. про це йдеться в поезії "як не любити рідну мову". вона написана динамічно й експресивно. карбовані рядки звучать афористично: " — це душа народу, народ без мови — не народ."