Заклик до пробудження свідомої пам"яті у творах шевченка

заклик-рефрен «відкрити двері» вказує на пристрасне бажання, прагнення, прийняття, сильну потребу, тягу до революції-нареченій. його повторюваність є різновидом навіювання, створення мимовільного, асоціативного відчуття зображуваного. комплексно ландшафт виглядає так. у церкві (вказівка на «хорали» - рід релігійних співів латинською мовою в католицьких і протестантських церквах) перед вівтарем стоїть молодий, який пристрасно чекає свою наречену для здійснення шлюбної церемонії. молодий або хтось інший (той же автор) закликає відчинити двері храму, оскільки наречена з'явилася, стоїть за дверима і готова підійти до молодого. в очікуванні молодий всі завмирає на найвищій точці напруги, і в першу чергу завмирає молодий («очі, і»).наречена з'являється, і жахливих наслідків її появи є горобина ніч (літня грозова ніч - символ грозного наростання чого-те, тривоги, втрати і смерті), закривавлені шляху (образ кривавої весілля, весілля крові нагадує створену приблизно в цей же час п'єсу «криваве весілля» іспанського поета і драматурга федеріко гарсіа лорки, в якій в ході весілля це свято також перетворюється в страшну різанину) і незвичайний дощ, який невыплаканными сльозами (сльози - символ плачу, скарги і втрати, тим паче невиплакані - ті, які ще мають виплакатися або і зовсім невиплакані) і тисячами (наприклад, в контексті біблії це слово вказує на події кінця світу і божого суду). отже, граничний идеализирование революції 1920-х в лірику тичини об'єднано з визнанням катастрофічності її наслідків для української нації.

думаю ти мала на увазі це твір.

Нестора літописця назівають упорядником "повісті", адже точний автор невідомій. є багато теорій, про те хто написав "повість минул літ", але однозначної відповіді нема. зокрема є три редакції твору 1) була створена в 1113 році-нестором, який на той час був монахом києво-печерського монастиря 2)була укладена в 1116 році ігуменом видубецького монастиря. 3)була укладена 1118 році монахом того ж видубецького монастиря для сина володимира мономаха мстислава. до того ж деякі вчені вважають, що усі три упорядковники працювали разом.

Народився 9 березня 1814 року у селі моринці звенигородського повіту київської губернії в закріпаченій селянській родині. дитячі роки проходять у селі керелівка. восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. залишившись сиротою, іде наймитувати до дяка богорського, який прибув з києва. не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. 1828 року взяли козачком (слугою) до панського двору у с. вільшану. майже 2,5 років — з осені 1828 року до початку 1831 р. — шевченко пробув зі своїм паном у вільні. переїхавши 1831 року з вільно до петербурга, енгельгардт взяв із собою шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця василя ширяєва. улітку 1836 р. він познайомився зі своїм земляком — художником і. сошенком, а через нього — з євгеном гребінкою, в. григоровичем і о. венеціановим. навесні 1838 карл брюллов та василь жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. незабаром став студентом академії мистецтв. першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «кобзар». 25 травня 1843 року з петербурга виїхав в україну. в лютому 1844 року виїхав з україни до петербурга через москву. у 1844р. написав гостро політичну поему «сон» («у всякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби проти самодержавної системи тодішньої російської імперії. 5 квітня рада академії мистецтв видала квиток на право проїзду на україну. вже в листопаді 1845 року збори академії мистецтв у петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із петербурга через москву до києва. навесні 1846 року прибув до києва, оселився в будинку. у квітні пристав до кирило-мефодіївського братства. заарештували 5 квітня 1847, відправили до петербурга й ув’язнили в казематі. заслали в солдати до оренбурга. деяке полегшення становища шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу аральської експедиції. у квітні 1850 шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в новопетровський береговий форт. звільнено з заслання у 1857 р. навесні 1858 поет прибув до петербурга. влітку 1859 року повернувся в україну, якої вже 12 років не бачив. до останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року шевченко помер. це дуже коротко,тому що про шевченка є дуже багато інформації