Розберіть за будовою слово наприкінці.

Де на при чому кінці

Усім відомо, що добросердечність — це одна із гарних рис людини. Але, що це таке — добросердечна людина? Якою вона повинна бути? Чому одну людину ми називаємо добросердечною , а іншу ні?

Мені здається, що доброта та добре серце не залежить від віку чи освіти людини. Людиною з дбрим серцем може бути і маленький хлопчик, і дорослий академік, і старий дідусь.

Добросердечна людина ніколи не зможе образити, відштовхнути, ударити іншу людину. Вона не залишить у біді, вона не допустить несправедливості. Добра людину не треба кликати і просити до вона сама поспішить на до Вона є сміливою. Така людина зможе висловити свою точку зору, якщо навіть вона не збігається із думкою оточуючих. Така людина вміє сказати негіднику і хаму правду в очі. І все це добросердечна людина зробить, не чекаючи винагороди, подяки, похвали. Просто така поведінка притаманна їй, і інакше себе поводити вона не може.

У кримському місті Кафі Настя відвідувала школу, організовану спеціально для невільниць з тим, щоб потім їх дорожче продати. Однак Настя мудро використала і цей шанс. Вона вирішила добре вчитися у школі, запам'ятати всю науку, бо в цьому вбачала можливе сво ння. Мені подобається у характері Роксоляни те, що вона не розгубилася, не скорилася слухняно долі, а спробувала діяти, використати будь-який шанс задля свого ння. Від вчителя італійця Річчі Настя дізналася про те, що на Заході жінки займаються і торгівлею, і наукою, і навіть державними справами. Ще у школі амбітна дівчина відчула, що зможе теж з не меншою гідністю виконувати чоловічу роботу. 

У той час, як Настя долала ази науки і життєвої мудрості, її наречений Стефан, якого по дорозі до Криму звільнили козаки, повернувся додому. Зібравши гроші на викуп Насті, приїхав до Кафи. Він довго шукав її, був за квартал від нареченої, але їм більше не судилося було зустрітися. Для Роксоляни доля приготувала інший — особливий шлях у житті. 

Врода українки, природний розум і набуті у школі знання до Насті підкорити серце могутнього турецького султана Сулеймана Пишного. Вона стала для нього не лише коханкою, коханою дружиною, матір'ю його дітей, а й мудрим порадником у державних справах. Звичайно, й на жаль, життя у палаці, місце поруч із найвпливовішою особою, зрештою інстинкт виживання змушували Роксоляну чинити не завжди чесно і гідно. Але ж були і милосердні вчинки: помилування своїх кривдників, до у звільненні своїх співвітчизників. Була і пам'ятна зустріч з матір'ю. Одного разу, коли Роксоляна їхала в золотій кареті до мечеті, до неї кинулася вбога жінка. Це була мати Насті. Розкішно зодягнена Роксоляна не відцуралася матері. Вона радо зустріла стару жінку, привітала і запросила до своїх палат. Цим вчинком Роксоляна ще більше зміцнила свій авторитет на чужині.