Написать характеристику князя єремія вишневецького

Князь Єремія Вишневецький – це головний герой однойменного твору авторства Івана Нечуя-Левицького. Образ цієї людини і його характеристика цікаві не стільки тому, що він робив і думав, скільки з точки зору його ролі, яку намагався показати автор. Розгляд цього образу досить цікавий, тому що він дає можливість зрозуміти деякі аспекти української історії, яка мала в собі велику кількість трагічних і неприємних для великої кількості українців аспектів і моментів. І Князь Єремія Вишневецький слугує прекрасним прикладом цьому. Князь Єремія Вишневецький – це виходець з України, з славного українського міста Лубни. Але сталося так, що вже дуже скоро у своєму житті Єремія Вишневецький віддав перевагу не рідній країні, а більш потужній в ті часи державі – Польщі. Втім, це сталося цілком природно. Єремія Вишневецький почав вчитися у відповідному університеті, він спілкувався з такими людьми і в таких колах, де у нього не могло бути інших ідей, крім польських і патріотичних. Саме цим і зумовлено те, що в певний момент він став асоціювати себе тільки з Польщею, з польським королем і він захотів досягти певного успіху в цій країні. У той же час, не можна сказати, що у Єремії Вишневецького був добрий і співчутливий характер. Його цілком можна називати злою людиною. Він досить просто відрікся від своїх історичних коренів, забув про те, звідки походять його батьки. Більше того, складається враження, що він зненавидів все українське в собі. Саме тому він намагався вбити в самому собі частину української ідентичності, коли воював проти українського війська. Він сам викликався брати участь у цих окупаційних діях польської держави, дуже любив воювати і прагнув досягти в цьому значного успіху. Неприємно дивитися на такі дії етнічного українця, по суті, проти України, але нічого вдіяти з цим не можна, адже все це відбулося в цілому природно, тому доводиться миритися з такою натурою головного героя. Враховуючи те, що Князь Єремія Вишневецький – це, безумовно, герой негативного характеру, в той же час варто врахувати, що такі люди завжди з’являються у різних державах. Звичайно, можна повісити на нього тавро зрадника, і це буде чистою правдою, адже він зрадив свій народ і приніс йому багато бід і горя. У той же час слід зазначити, що такі люди дуже часто зустрічалися в історії, і їх такі вчинки мали чіткі і ясні причини виникнення.

Його висока горда постать перевищала всіх, мов дуб, а на його тепер ясно освітленім лиці з узад зачесаним волоссям, що спададало на плечі, із вузьким білим чолом, відбивався цілий настрій його душі. Несамовита відвага незвичайноі хвилі і жаль.

Михайло був мов образець! І не саме великий, але плечистий і сильний, а з лиця мов у дівчини, лише що над устами засіявся вус. Дівчата в селі знали добре, який він був, одначе він держався від усіх так далеко, був такий сором'язливий і замкнений, що ніхто не міг про нього сказати, щоб глядів за одною довше ніж за другою

У видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» побачили світ три поетичні книжки Івана Малковича «Із янголом на плечі», 1997 (у межах видавничого проекту «Поетична аґенція «Княжів»), «Вірші на зиму», 2006; «Все поруч», 2010.Хай кожен в цім світ хай світить з-за темних круч довкола кожного серця віри Твоєї обруч.                       Іван Малкович 
Народився в Березові Нижньому на Івано-Франківщині в сім’ї Антося Малковича та Юлії Малкович . Закінчив скрипковий клас Івано-Франківського музучилища та філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Шевченка. Здобувши диплом, кілька місяців працював у школі вчителем української мови та літератури. У 1986 році перейшов на посаду редактора дошкільної літератури у видавництві «Веселка». У цьому ж році став (наймолодшим на той час) членом Спілки письменників СРСР.,
У 1984 році побачила світ перша поетична збірка «Білий камінь» (Київ, в-во «Молодь»). Публікацію відстоювала легендарна українська поетеса Ліна Костенко. «Найніжніша скрипка України» — так вона назвала молодого поета. «Вихід кожної його поетичної книги ставав подією літературного процесу... Неомодерні поезії І.Малковича стали зразками витриманого смаку поетики «нової хвилі»