Текст по плану 1) пысня людину завжди (пояснити довести) 2) що я знаю про обрядовы поезії, яка мени запамяталась 3) висновок отже пісня душа народу

Напишу лише перший пункт, не в образу.
1. Як кажуть в народі, куди людина, туди й пісня. Це правда. З першого дня ми чуємо пісню, це колискова, яку співає нам матуся, коли хоче щоб ми заснули. В неї матері вкладають найбільше своєї любові, співають її ніжно і саме вона заспам'ятовується в нашому сердці на довго. Підростаючи ми співаємо, коли працюємо, а також на обрядових святах, на Гаївках, на Різдво- колядки. Весною- веснянки. А коли стаємо зовсім дорослими то пісні (які там є, щось про жито) під час роботи.
Ще в давні часи люди співали і складали пісні про все, що біля них та навколо, наприклад пісні про козаків, та їхні подвиги. 
Та й коли людина помирає, їй теж співають пісні, оплакуючи її.
Отже, справді, пісня завжди з людиною

Объяснение:

Поема “Давня казка” Лесі Українки не просто цікавий та філософський твір. Він порушує проблеми ролі поета й поезії в суспільстві, авторка торкається питань про суть людського щастя, вдячності. Аналіз твору “Давня казка” до підготувати літературний паспорт твору (тема, ідея, віршовий розмір, художні засоби, проблематика, жанр, композиція, історія написання). “Давня казка” Лесі Українки аналіз (паспорт твору) Автор — Леся Українка (Л. П. Косач). Рік написання – 1893 р.

Літературний рід — ліро-епос. Жанр: ліро-епічна соціальна поема-казка.

Мирослава — молода вродлива дівчина, рано втративши матір, знала лише любов і турботу батька. Для неї головне — бути вірною собі, діяти так, як підказують сумління і серце. Тому вона і виступає проти батька на боці народу, стає справжньою патріоткою своєї вітчизни. Зрозумівши, на чиєму боці правда, дізнавшись про зрадництво свого батька, Мирослава пориває з ним і йде до тухольців. Дівчина, побачивши, що всі намагання врятувати честь батька марні, що шляху повернути батька до примирення і єдності з народом нема, виступає проти нього. Вона звертається до Захара Беркута з проханням прийняти її за дочку, бо "Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів".

Мирослава полюбила простого селянського хлопця. В особі Максима Мирослава бачить усіх тухольців.